Валдикардин - інструкція, склад, спосіб застосування

Препарат випускається у формі крапель для прийому всередину. Склад (на 1 мл розчину ≈ 24 краплі):

• фенобарбітал – 18,4 мг;
• етиловий ефір α-бромвалеріанової кислоти – 18,4 мг.

Серед допоміжних речовин присутні олії м'яти перцевої та хмелю, етанол 96% та ін.

Виробник – ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика (Україна).

Механізм дії Валдикардіну обумовлений сумарним впливом компонентів на центральну нервову систему і вегетативні реакції. Фенобарбітал відноситься до похідних барбітурової кислоти, а етилбромізовалеріанат проявляє седативні та спазмолітичні властивості, підсилюючи ефект фенобарбіталу.

Валдикардин застосовується при таких станах:

• функціональні розлади серцево-судинної системи;
• неврози, що супроводжуються підвищеною дратівливістю і почуттям страху;
• психосоматично обумовлена тривожність;
• стани збудження з вираженими вегетативними проявами;
• порушення засинання.

Препарат призначають тільки дорослим (від 18 років).

Краплі приймають внутрішньо під час їди, попередньо розводячи разову дозу невеликою кількістю рідини.

Стандартне дозування:

• по 18–24 краплі 3 рази на добу;
• при безсонні можливе збільшення разової дози до 36 крапель.

Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально.

Валдикардин протипоказаний пацієнтам віком до 18 років, а також при:

• підвищеній чутливості до будь-яких складових компонентів, у тому числі до брому;
• вагітності та грудному вигодовуванні (ГВ);
• депресії; депресивних розладах зі схильністю до суїцидальної поведінки;
• алкоголізмі, медикаментозній або наркотичній залежності (включаючи анамнез);
• гострій печінковій порфірії;
• тяжких порушеннях функції печінки та/або нирок;
• цукровому діабеті;
• міастенії;
• захворюваннях органів дихання з задишкою, обструктивним синдромом (астма та ін.);
• вираженій артеріальній гіпотензії (низькому тиску);
• гострому інфаркті міокарда.

При застосуванні фенобарбіталу зареєстровані тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. У разі появи характерних симптомів препарат слід негайно відмінити.

При збереженні болю в ділянці серця після прийому препарату необхідно звернутися до лікаря для виключення гострого коронарного синдрому.

З обережністю призначають пацієнтам з гіперкінезами, гіпертиреозом, гіпофункцією надниркових залоз, некомпенсованою серцевою недостатністю, тяжкою артеріальною гіпотензією, постійним больовим синдромом, гострою лікарською інтоксикацією.

Не рекомендується тривале застосування через ризик накопичення брому і розвитку хронічної інтоксикації.

Крім того, тривалий прийом може призвести до звикання, медикаментозної залежності та синдрому відміни.

Етанол. Препарат містить близько 55% етанолу (етиловий спирт 96%). Мінімальна доза (18 крапель) містить близько 325,6 мг етанолу, що важливо враховувати у пацієнтів з алкоголізмом, захворюваннями печінки та епілепсією;

Водіння та механізми. Валдикардин знижує швидкість психічних і рухових реакцій – під час лікування слід уникати керування транспортом і роботи з механізмами.

Можливі небажані реакції з боку багатьох систем організму:

• нервова система: астенія, слабкість, стомлюваність, зниження концентрації уваги, уповільненість реакцій, головні болі, порушення координації, атаксія, ністагм, галюцинації, когнітивні порушення, парадоксальне збудження, безсоння (частіше у літніх);
• серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія (уповільнення серцевого ритму);
• ШКТ: нудота, блювання, запор, відчуття тяжкості в епігастрії; при тривалому застосуванні – порушення функції печінки;
• система крові: агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, мегалобластна анемія;
• шкіра і слизові оболонки: алергічні реакції, шкірний висип, свербіж, кропив'янка; рідко – тяжкі шкірні реакції;
• дихальна система: утруднене дихання;
• опорно-руховий апарат: при тривалому застосуванні фенобарбіталу – зниження мінеральної щільності кісткової тканини, ризик остеопенії та остеопорозу;
• при накопиченні брому в організмі: пригнічення ЦНС, апатія, депресивний настрій, сплутаність свідомості, атаксія, кон'юнктивіт, риніт, шкірні висипання.

Краплі приймають під час їжі.

Валдикардин підсилює дію інших засобів, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь). 

Індукує ферменти печінки, знижуючи ефективність багатьох лікарських засобів (включаючи гормональні контрацептиви).

Фенобарбітал підсилює ефект анальгетиків, анестетиків, нейролептиків, транквілізаторів.

Дія посилюється на тлі прийому вальпроєвої кислоти.

Інгібітори МАО подовжують дію фенобарбіталу.

Препарат підвищує токсичність метотрексату.

Спільне застосування з НПЗП збільшує ризик ураження ШКТ.

Поєднання із зидовудином підсилює токсичність обох препаратів.

Симптоми – від сонливості і глибокого сну до коми, пригнічення дихання, аритмій, гіпотензії, колапсу, зниження температури тіла. 

У важких випадках (особливо в поєднанні з алкоголем) – ризик летального результату.

При хронічному застосуванні можлива інтоксикація бромом (він швидко накопичується в організмі).

Лікування – симптоматичне, в умовах стаціонару. Рекомендується підтримка дихання і кровообігу, промивання шлунка, активоване вугілля, форсований діурез; при необхідності – гемодіаліз.

Препарат зберігають в оригінальній упаковці при температурі до 25 °C, в недоступному для дітей місці.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• DrugBank, Bromisoval: Використання, взаємодія, механізм дії
• DrugBank, Phenobarbital
• PubChem, Фенобарбітал