Венлаксор

Венлаксор випускається в таблетках по 37,5 мг або 75 мг.

Інструкція повідомляє, для чого використовується Венлаксор. Основні показання до його застосування – лікування великих депресивних епізодів і профілактика їхніх рецидивів.

При великих депресивних епізодах терапію зазвичай починають з 75 мг венлафаксину на добу, за показаннями її підвищують до 37,5 мг на добу – поступово, з інтервалами в 4-14 днів.

Літнім пацієнтам корекція дози здебільшого не потрібна, а при супутніх легких і помірних порушеннях роботи печінки її рекомендують зменшити вдвічі. За ниркової недостатності терапія венлафаксином потребує обережності.

Лікування зазвичай триває кілька місяців, після настання ремісії антидепресанти треба приймати щонайменше пів року.

Важливо! Інструкція рекомендує пити таблетки Венлаксор в один і той же час.

Основні протипоказання до застосування Венлаксору:

• високий ризик тяжкої шлуночкової аритмії (наприклад, при вираженому порушенні роботи лівого шлуночка);
• артеріальна гіпертензія 3-го ступеня;
• підвищення внутрішньоочного тиску (закритокутова глаукома);
• тяжкі порушення роботи печінки й нирок;
• порушений відтік сечі (наприклад, при збільшенні передміхурової залози);
• індивідуальна гіперчутливість до венлафаксину, а також допоміжних компонентів препарату.

Зверніть увагу: Венлаксор протипоказано призначати з будь-якими інгібіторами моноаміноксидази.

На початку терапії антидепресантами (і Венлаксором зокрема) можуть відзначатися суїцидальні думки та настрої, тому пацієнти мають перебувати під лікарським наглядом.

Також на тлі прийому венлафаксину можливі:

• агресія;
• манія або гіпоманія (Венлаксор з обережністю використовується в пацієнтів з біполярним розладом у сімейному анамнезі);
• психомоторний неспокій (акатизія) – найчастіше він розвивається в перші тижні терапії, таким пацієнтам не можна збільшувати дозу антидепресанту;
• серотоніновий синдром – життєзагрозливий стан, який проявляється тривожністю, галюцинаціями, підвищенням температури тіла, комою та іншими симптомами;
• злоякісний нейролептичний синдром – може розвинутися на тлі одночасного застосування Венлаксору з нейролептиками;
• підвищення артеріального тиску й почастішання серцебиття, аритмії;
• судоми – пацієнти з судомними нападами в минулому, які приймають Венлаксор, мають перебувати під наглядом лікаря.

Докладніше особливості застосування Венлаксору описані в інструкції.

До дуже частих “побочек” Венлаксору належать сухість у роті, нудота, головний біль, надмірна пітливість. Також може знижуватись апетит і порушуватися зір, частішати серцебиття.

Можливі побічні ефекти Венлаксору з боку нервової системи та психіки:

• тремор;
• дисгевзія (порушення смаку);
• ажитація;
• акатизія (руховий неспокій);
• парестезії (розлади чутливості);
• аномальні сновидіння;
• зниження лібідо й аноргазмія;
• деперсоналізація та інші.

Докладніше небажані реакції, які можуть виникати на тлі прийому Венлаксору, описані в інструкції із застосування.

Таблетки треба пити під час їди.

Венлафаксин не рекомендується застосовувати одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT на електрокардіограмі:

• тіоридазином;
• деякими антибіотиками (еритроміцином, моксифлоксацином);
• деякими антигістамінними ліками (від алергії);
• хінідином, аміодароном, соталолом, дофетилідином та іншими антиаритмічними засобами.

Зверніть увагу: комбінації Венлаксору з ліками, що впливають на центральну нервову систему, потребують обережності.

Ризик розвитку серотонінового синдрому підвищується за одночасного застосування венлафаксину з такими препаратами:

• триптанами;
• селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну й серотоніну-норадреналіну;
• амфетамінами;
• літієм;
• трамадолом і фентанілом;
• декстрометорфаном;
• метадоном та іншими.

Зверніть увагу: препарати на основі звіробою (в комбінації з венлафаксином) також можуть підвищувати ймовірність розвитку серотонінового синдрому.

Докладніше взаємодія Венлаксору з іншими лікарськими засобами описана в інструкції.

Інструкція описує такі можливі симптоми передозування Венлаксору:

• почастішання серцебиття;
• розширення зіниць – мідріаз;
• блювання;
• порушення провідності на електрокардіограмі;
• зниження артеріального тиску;
• запаморочення;
• шлуночкова тахі- та брадикардія;
• розлади свідомості – від сонливості до коми;
• судомний синдром.

Зверніть увагу: найчастіше передозування Венлаксору відбувається за його поєднання з алкоголем чи іншими ліками. Тяжкі прояви інтоксикації відзначаються, якщо прийняти більше 3 г венлафаксину, також можливий летальний кінець.

За передозування пацієнту потрібне симптоматичне й підтримувальне лікування з кардіореспіраторним моніторингом у реанімаційному чи токсикологічному відділенні.

Таблетки треба зберігати за температури не вище 25 оС в недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні