Метопролол табл. 50 мг блистер №30 инструкция и цены

  • Метопролол табл. 50 мг блистер №30 инструкция и цены
  • Производитель: ICN Polfa Rzeszow (Польша)

Нет в наличии

Другие Метопролол

Код товара: 8590

Метопролол описание

Лекарственное средство: МЕТОПРОЛОЛ (METOPROLOL)
Форма выпуска: таблетки №30
Группа: блокаторы бета-адренорецепторов
Подгруппа: селективные блокаторы бета-адренорецепторов
Состав: Метопролол - 50 м (METOPROLOLUM)

Метопролол инструкция

Склад

діюча речовина: 1 таблетка метопрололу тартрату 50 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), тальк, магнію стеарат.

Лікарська формаТаблетки.

Фармакотерапевтична групаСелективні блокатори β-адренорецепторів. Кардіоселективні ß-адреноблокатори. Код АТС С07А В02.

Клінічні характеристики

Показання

Артеріальна гіпертензія; стенокардія, стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність із порушенням систолічної функції лівого шлуночка, попередження серцевої смерті та повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда, серцеві аритмії, включаючи суправентрикулярну тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистол, функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям, профілактика мігрені.

Протипоказання

Підвищена    чутливість    до    діючої    речовини,   інших   подібних    ß-адреноблокаторів або до будь-яких допоміжних речовин; кардіогенний шок, атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня, SA-блокада, синдром слабкості синусового вузла, синусова брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50 уд/хв), гостра серцева недостатність або декомпенсована хронічна серцева недостатність (набряк легень, синдром гіпоперфузії або артеріальної гіпотензії), стенокардія Принцметала, артеріальна гіпотензія, тривала або періодична ізотропна терапія антагоністами β-рецепторів. Метопролол не слід призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при частоті серцевих скорочень < 45 уд/хв, P-Q інтервалі > 0,24 с або систолічному артеріальному тиску <100 мм рт. ст. Серйозне захворювання периферичних судин із загрозою гангрени;  нелакована феохромацитома; тяжка бронхіальна астма або випадки тяжкого бронхоспазму; метаболічний ацидоз. 

Спосіб застосування та дози

Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від стану хворого, щоб уникнути брадикардії. Метопролол слід приймати під час їди або безпосередньо після їди. Термін лікування визначається залежно від досягнутого терапевтичного ефекту та чутливості до препарату. Максимальна добова доза не має перевищувати 400 мг.

Артеріальна гіпертензія

Дорослі приймають: 50-100 мг 1 раз на добу. Якщо доза 100 мг є недостатньою для досягнення терапевтичного ефекту, препарат можна комбінувати з іншими антигіпертензивними засобами, бажано діуретиками та антагоністами кальцію дигідропіридинового типу, або ж збільшити дозу препарату.

Стенокардія

Дорослі: 100-200 мг 1 раз на добу. При необхідності Метопролол можна комбінувати з нітратами або збільшувати дозу.

Додаткова терапія при лікуванні інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, діуретиків і, можливо, препаратів наперстянки у разі стабільної симптоматичної серцевої недостатності.

Хронічна серцева недостатність має бути стабільною, без епізодів декомпенсації протягом щонайменше 6 тижнів та без суттєвих змін базисної терапії протягом останніх 2 тижнів.

Лікування серцевої недостатності бета-блокаторами може призвести до тимчасового погіршення симптомів. У таких випадках можливе подальше продовження терапії або зменшення дози, в  окремих випадках може знадобитися відміна препарату. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) розпочинати терапію Метопрололом має лише досвідчений спеціаліст.

Стабільна серцева недостатність, ІІ функціональний клас.

Рекомендована початкова доза Метопрололу у перші 2 тижні становить 25 мг 1 раз на добу. Після 2 тижнів дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу, і далі  дозу можна подвоювати кожні 2 тижні. Цільова доза Метопрололу для тривалого лікування становить 200 мг 1 раз на добу.

Стабільна серцева недостатність, ІІІ-IV функціональний клас.

Рекомендована початкова доза перші 2 тижні становить 12,5 мг 1 раз на добу. Доза коригується індивідуально. У період збільшення дози пацієнт має перебувати під наглядом лікаря, оскільки у деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитися. Після 1-2 тижнів прийому препарату у дозі 12,5 мг дозу можна збільшити до 25 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять більш високі дози, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг на добу.

При необхідності призначення Метопрололу у дозі 12,5 мг слід застосовувати препарат у відповідному дозуванні.

У випадку артеріальної гіпотензії та/або брадикардії може виникнути необхідність у зменшенні дози супутнього препарату або зменшити дози Метопрололу. Артеріальна гіпотензія на початку терапії не обов’язково вказує на те, що така доза Метопрололу не буде переноситися при тривалому лікуванні. Однак дозу не слід підвищувати, доки стан хворого не стабілізується. Також може виникнути необхідність ретельно контролювати функції нирок.

Серцева аритмія

Рекомендована доза для дорослих: 100-200 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити під контролем лікаря.

Профілактичне лікування після інфаркту міокарда

Рекомендована підтримуюча доза становить 200 мг 1 раз на добу.

Функціональні  порушення  серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям, 100 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити.

Профілактика мігрені

100-200 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Коригування дози препарату не потрібне, оскільки швидкість виведення незначним чином залежить від функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Зазвичай Метопролол пацієнтам із цирозом печінки призначають у тій самій дозі, що й пацієнтам з нормальною функцією печінки. Тільки у випадку дуже тяжкого порушення функції печінки (наприклад, у пацієнтів після операції шунтування) може знадобитися зменшення дози.

Пацієнти літнього віку

У коригуванні дози потреби не має.

Побічні реакції

З боку нервової системи: підвищена втомлюваність, слабкість, головний біль, уповільнення швидкості психічних і рухових реакцій; парестезії кінцівок ( у хворих з переміжною кульгавістю і синдромом Рейно), тремор, судоми, депресія, занепокоєння, зниження уваги, сонливість, безсоння, жахливі сновидіння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам’яті, порушення пам’яті, тимчасове порушення сну, галюцинації, розлади особистості,  нервозність, тривожність, астенія, міастенія, холодні кінцівки, м’язові спазми.

З боку органів чуття: зрідка – погіршання зору, зниження секреції сльозної рідини, сухість, болючість і подразнення очей, кон’юнктивіт, шум у вухах, зниження слуху, риніт.

З боку серцево-судинної системи: біль у грудях, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, атріо-вентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня, подовження AV-провідності, погіршення симптомів серцевої недостатності, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія (запаморочення, іноді втрата свідомості); у поодиноких випадках – зниження скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряки, набряклість ступнів та/або нижньої частини гомілки, задишка), порушення ритму серця, прояви ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, поколювання нижніх кінцівок, синдром Рейно), порушення провідності міокарда, кардіалгія, кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда; гангрена у пацієнтів із захворюванням судин.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, печія, сухість у роті, запори або діарея, в окремих випадках – порушення функції печінки (темна сеча, пожовтіння склер або шкіри, холестаз), зміна смаку, гепатит.

З боку шкіри: висипання на шкірі (загострення псоріазу), псоріазоподібні шкірні реакції, гіперемія шкіри, екзантема, фотодерматоз, посилене потовиділення, алопеція.

З боку дихальної системи: закладеність носа, бронхоспазм при призначенні високих доз (втрата селективності та/або у схильних пацієнтів), задишка.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан.

Алергічні реакції: кропив’янка, свербіж, шкірні висипання.

Лабораторні показники: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, поява антинуклеарних антитіл (не пов’язаних із системним червоним вовчаком).

Інші: біль у спині або у суглобах, збільшення маси тіла, зниження лібідо та/або потенції, при раптовому припиненні лікування – синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску), хвороба Пейроні, ретроперитонеальний фіброз.

Передозування

Симптоми: найважливішими є серцево-судинні симптоми, проте у деяких випадках, особливо у дітей та осіб молодого віку, можуть переважати симптоми з боку центральної    нервової    системи    та   пригнічення   дихання.   Брадикардія,   AV-блокада   I-IІІ ступеня, подовження інтервалу QT (винятковий випадок), асистолія, зниження артеріального тиску, недостатня периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок, бронхоспазм. Пригнічення дихання, зупинка дихання. Інші: стомлюваність, сплутаність свідомості, втрата свідомості, дрібнорозмашистий тремор, судоми, потіння, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливо, спазм стравоходу, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія, гіперкаліємія. Вплив на нирки. Тимчасовий міастенічний синдром. Одночасне вживання алкоголю, гіпотензивних препаратів, хінідину або барбітуратів може погіршити   стан   пацієнта.    Перші   ознаки   передозування    можуть    спостерігатися    через   20   хвилин   

2 години після прийому препарату.

Лікування: При необхідності промивання шлунка, прийом активованого вугілля.

NB! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно дорослим, 10-20 мкг/кг маси тіла – дітям) слід ввести до промивання шлунка (через ризик вагусної стимуляції). Може знадобитися інтубація та використання апарату штучного дихання; адекватне відновлення об’єму; інфузія глюкози; моніторування ЕКГ; повторне внутрішньовенне введення атропіну 1-2 мг (головним чином при вагусних симптомах). У разі пригнічення функції міокарда: інфузія добутаміну або допаміну та кальцію глубіонату 9 мг/мл, 10-20 мл.

Можна ввести глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно протягом 1 хвилини з наступною інфузією, а також амринон. У деяких випадках було ефективним додавання адреналіну (епінефрину). Інфузія натрію (хлориду або бікарбонату) у разі подовження QRS-комплексу та аритмії. Можна використати кардіостимулятор. У разі зупинки кровообігу можуть бути потрібні заходи з реанімації протягом кількох годин. При бронхоспазмі призначають тербуталін (ін’єкція або інгаляція). Симптоматична терапія.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування препарату протипоказане у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності препарат призначають тільки за суворими показаннями, через можливе виникнення у новонародженого брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії і паралічу дихання. Слід застосовувати найменшу можливу дозу.

Лікування у період вагітності слід припинити за 48-72 години до пологів. У випадках, коли це  неможливо,  необхідно  забезпечити  суворий  нагляд  за  новонародженим  протягом

48-72 години після пологів.

Годування груддю

Кількість метопрололу, яку може отримати немовля з грудним молоком, малоймовірно призведе до β-блокуючих ефектів, якщо мати буде приймати метопролол у звичайних терапевтичних дозах.

Однак слід бути обережним,  призначаючи бета-блокатори у період годування груддю та спостерігати за новонародженою дитиною для своєчасного виявлення β-блокуючих ефектів.

Діти Застосування препарату дітям протипоказане.

Особливості застосування

Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід вводити внутрішньовенно верапаміл.

Метопролол може призводити до загострення захворювань периферичних артерій, таких як переміжна кульгавість. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок, з серйозними гострими станами, що супроводжуються метаболічним ацидозом, та пацієнтам, які отримують комбіноване лікування препаратами наперстянки, слід приділяти особливу увагу.

У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшитися внаслідок опосередкованого альфа-рецепторами звуження коронарних судин. Тому   таким   пацієнтам  не   слід   призначати   неселективні  бета-блокатори,  селективні b1-блокатори слід застосовувати з обережністю.

При лікуванні хворих на бронхіальну астму або інші хронічні обструктивні захворювання легень слід одночасно призначити адекватну бронхолітичну терапію. Можливо, буде необхідним збільшення дози стимуляторів b2­рецепторів.

Під час лікування метопрололом ризик впливу на метаболізм вуглеводів або ризик виникнення   прихованої   гіпоглікемії   менший,   ніж   при   застосуванні   неселективних   b-блокаторів.

Дуже рідко стан пацієнтів з порушенням AV провідності середнього ступеня тяжкості може погіршитися (до AV-блокади).

Терапія b-блокаторами може погіршувати ефективність лікування анафілактичної реакції. Лікування адреналіном у звичайних дозах не завжди призводить до очікуваного терапевтичного ефекту.

Хворим на  феохромоцитому  при лікуванні Метопрололом необхідно одночасно призначити α-адреноблокатор.

Дані контрольованих клінічних досліджень з ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів зі стабільною тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за NYHA) обмежені. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі зі спеціальними навичками та досвідом.

Пацієнти з гострим інфарктом міокарда або нестабільною стенокардією та симптоматичною серцевою недостатністю були виключені з дослідження, в якому встановлювали можливість застосування препарату при серцевій недостатності. Отже, ефективність та безпека лікування гострого інфаркту міокарда, що супроводжується серцевою недостатністю, не має документального підтвердження. Протипоказано застосовувати Метопролол при нестабільній, некомпенсованій серцевій недостатності.

Раптова відміна β-блокаторів є небезпечною, особливо у пацієнтів групи високого ризику, та може погіршувати хронічну серцеву недостатність, а також підвищувати ризик розвитку інфаркту міокарда та раптового летального наслідку. Тому припиняти лікування препаратом Метопролол  з  будь-яких  причин  необхідно по можливості поступово, протягом не менше 2 тижнів. Доза на кожному етапі зменшується вдвічі до останньої дози 25 мг (половина таблетки 50 мг). Останню дозу слід приймати протягом принаймні 4-х діб до повної відміни препарату. У випадку поновлення симптомів рекомендується уповільнити зниження дози.

У разі хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт приймає Метопролол. Пацієнтам, яким має бути проведено хірургічне втручання, припиняти лікування бета-блокаторами не рекомендується.

Метопролол може маскувати симптоми тиреотоксикозу і перші ознаки гострої гіпоглікемії у пацієнтів, хворих на цукровий діабет.

Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок та пацієнтам, які отримують комбіноване лікування препаратами наперстянки, слід приділяти особливу увагу.

Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати можливість зменшення продукції сльозної рідини.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Слід бути особливо обережними при необхідності керування автотранспортом та роботи з механічними пристроїми, оскільки препарат може спричинити запаморочення, сонливість та порушення зору.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Метопролол є субстратом ферменту CYP 2D6. На концентрацію метопрололу у плазмі крові можуть впливати препарати, що інгібують CYP 2D6, наприклад, хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, епінефрин, фенілпропаноламін, рифампіцин, нітрогліцерин, сертралін, целекоксиб, антиаритмічні препарати класу І, пропафенон та дифенгідрамін. На початку лікування цими препаратами може виникнути необхідність у зменшенні дози метопрололу.

Слід уникати одночасного прийому метопрололу з наступними препаратами:

похідні барбітурової кислоти: барбітурати (досліджено для пентобарбіталу) стимулюють метаболізм метопрололу шляхом індукції ферменту.

Пропафенон: у пацієнтів, які отримували лікування метопрололом, після прийому пропафенону концентрації метопрололу у плазмі крові збільшувалися у 2-5 разів, а у двох пацієнтів виникли побічні ефекти, типові для метопрололу.  Взаємодія  була підтверджена у 8-ми здорових добровольців. Ця взаємодія, можливо, пояснюється тим, що пропафенон, подібно до хінідину, пригнічує метаболізм метапрололу через систему цитохрому P450 2D6. Результат такої комбінації непередбачуваний, оскільки пропафенон також має β-блокуючі властивості.

Верапаміл: у комбінації з β-блокаторами (описано для атенололу, пропранололу та піндололу) верапаміл може спричинити брадикардію та зниження артеріального тиску. Верапаміл та бета-блокатори мають адитивну інгібіторну дію на атріовентрикулярну провідність та функцію синусного вузла.

Одночасне застосування Метопрололу з наступними препаратами можуть потребувати корегування доз:

Аміодарон: у пацієнтів, які приймають аміодарон, може розвинутися виражена синусова брадикардія у разі одночасного застосування з метопрололом. Аміодарон має надзвичайно тривалий період напіввиведення (приблизно 50 діб), це означає, що взаємодія може виникати протягом тривалого часу після відміни цього препарату.

Антиаритмічні препарати класу I: антиаритмічні засоби I класу та b-блокатори  мають адитивну негативну інотропну дію, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати застосування  цієї  комбінації  при  синдромі  слабкості  синусового  вузла  та  порушенні AV-провідності. Така взаємодія найкраще описана для дизопіраміду.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати (НПЗП): показано, що НПЗП протидіють антигіпертензивній дії b-блокаторів. Головним чином, вивчали індометацин. Ймовірно, що ця взаємодія не відбувається з суліндаком. Дослідження негативної взаємодії було проведено з диклофенаком.

Глікозиди    наперстянки:    одночасний    прийом   глікозидів  наперстянки   і   блокаторів   β-рецепторів може збільшувати час артріовентрикулярної провідності та  спричинити брадикардію.

Дифенгідрамін: дифенгідрамін зменшує (у 2,5 раз) кліренс метопрололу до альфа-гідроксиметопрололу через систему CYP 2D6 в осіб, які мають швидку гідроксиляцію. Ефекти метопрололу посилюються. Можливо, дифенгідрамін може інгібувати метаболізм інших субстратів CYP 2D6.

Дилтіазем:   дилтіазем  та  блокатори  β-рецепторів  мають  адитивну  інгібуючу  дію  на  AV-провідність та функцію синусового вузла. При лікуванні дилтіаземом спостерігалася (повідомлення про випадки) виражена брадикардія.

Епінефрин: після введення епінефрину (адреналіну) пацієнтам, які застосовували неселективні блокатори β-рецепторів (включаючи піндолол та пропранолол), розвивалася виражена артеріальна гіпертензія та брадикардія (приблизно 10 повідомлень). При певних станах, коли адреналін призначають пацієнтам, які лікуються β-блокаторами, застосування кардіоселективних β-блокаторів менше впливає на артеріальний тиск, порівняно з неселективними β-блокаторами.

Фенілпропаноламін: фенілпропаноламін (норефедрин) у разовій дозі 50 мг може призводити до патологічного збільшення діастолічного артеріального тиску у здорових добровольців. Пропранолол загалом протидіє підвищенню артеріального тиску фенілпропаноламіном. Проте блокатори β-рецепторів можуть провокувати парадоксальні гіпертензивні реакції у пацієнтів, які застосовують високі дози фенілпропраноламіну. У двох випадках було описано гіпертензивний криз під час лікування тільки фенілпропаноламіном.

Хінідин: хінідин інгібує метаболізм метопрололу у так званих швидких метаболізаторів зі значним  підвищенням  рівнів  у  плазмі  крові  та,  внаслідок  цього,  посиленням  блокади  β-рецепторів. Відповідна взаємодія може спостерігатися з іншими β-блокаторами, що метаболізуються тим самим ферментом (цитохром P450 2D6).

Клонідин: β-блокатори можуть потенціювати гіпертензивну реакцію при раптовій відміні клонідину. У випадку, коли необхідно відмінити супутню терапію клонідином,  β-блокатор слід відмінити за кілька днів до відміни клонідину.

Рифампіцин: рифампіцин може стимулювати метаболізм метопрололу, що призводить до зменшення його рівнів у плазмі крові.

Пацієнти, які отримують одночасно з Метопрололом інші β-блокатори (наприклад, очні краплі) або інгібітори моноаміноксидази (МАО), повинні знаходитися під ретельним спостереженням. Призначення інгаляційних анестетиків пацієнтам, які отримують лікування блокаторами  β-рецепторів,  посилює кардіодепресивний ефект. У пацієнтів, які отримують β-блокатори, може виникнути необхідність у коригуванні дози пероральних протидіабетичних засобів. Концентрація метопрололу у плазмі крові може збільшитися, якщо одночасно вводяться циметидин або гідралазин.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Метопролол – селективний блокатор b1-адренорецепторів без внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Має негативну хронотропну дію, знижує артеріальний тиск і серцевий викид, активність реніну у плазмі крові. Тривала терапія метопрололом при артеріальній гіпертензії зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, покращує його діастолічні функціональні показники. Метопролол знижує потребу міокарда у кисні, має антиангінальну дію. При застосуванні метопрололу у середніх терапевтичних дозах дія на b2-адренорецептори судин і бронхів значно менш виражена, ніж при застосуванні неселективних блокаторів b-адренорецепторів.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому метопролол швидко і повністю абсорбується з травного тракту. Максимальна   концентрація  метопрололу  у  сироватці  крові  встановлюється  майже  через

1-2 години. Біодоступність після прийому одноразової дози становить приблизно 50 %. Наявність їжі підвищує біологічну доступність препарату.

Період напіввиведення становить у середньому 3-5 години (від 1 до 9 годин).

Метопролол інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Внаслідок  вираженого  ефекту першого проходження біодоступність препарату становить 50 %. Виведення здійснюється нирками (95 %), головним чином у вигляді метаболітів. Метопролол має ліпофільні властивості, проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, у незначній кількості проникає у грудне молоко. Зв’язування з білками плазми крові – приблизно 10 %.

Терапевтична дія препарату проявляється протягом 1 години після його застосування. Максимальний терапевтичний ефект залежить від дози і після одноразового застосування препарату у дозі 20 мг, 50 мг або 100 мг проявляється відповідно через 3,3 години, 5 годин та 6,4 години. Антигіпертензивний ефект триває протягом 12 годин.

При   нирковій   недостатності   період    напіввиведення    метопрололу    збільшується   до   16-27 годин; при печінковій недостатності метопролол може кумулювати в організмі.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості таблетки білого кольору, форма таблеток округла, плоскі з обох боків зі зрізаними краями, з одного боку розташована розподільча риска та вигравіювана літера «М» над лінією та «50» під лінією.

Термін придатності 3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Препарат зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 50 мг № 30 (15 ´ 2) або № 40 (20 ´ 2) у блістері.

Категорія відпускуЗа рецептом.

Виробник

Ай-Сі-Ен Польфа Жешув АТ.

Місцезнаходження

35-959 Жешув, вул. Пшемислова 2, Польща.

Метопролол отзывы

Нет отзывов об этом товаре.

Написать отзыв
Доставка и оплата Каталог Пригласить друга Контакты Регламент Facebook