Азитромакс - інструкція, склад, спосіб застосування

Азитромакс (азитроміцин) має бактеріостатичну дію, тобто блокує зростання і розмноження бактеріальних клітин. Це відбувається за рахунок пригнічення синтезу бактеріального білка шляхом зв'язування з 50S-субодиницею рибосом.

Препарат активний щодо грампозитивних коків (Streptococcus pneumoniae, β-гемолітичного стрептококу групи А (БГСА), Streptococcus agalactiae, метицилін-чутливим штамів Staphylococcus aureus).

До ліків чутливі такі грамнегативні бактерії: Neisseria gonorrhoeae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis.

Азитромакс впливає також на внутрішньоклітинні патогени (Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma hominis, Legionella pneumophila), спірохети (Borrelia burgdorferi, Treponema palidum) та деякі найпростіші (Toxoplasma gondii, Cryptosporidium spp.).

Ліки в обох формах показані для лікування інфекцій, спричинених чутливими до азитроміцину бактеріями. Зокрема це інфекції:

• ЛОР-органів (фарингіт / тонзиліт, синусит, середній отит);
• дихальних шляхів (бронхіт, негоспітальна пневмонія);
• шкіри та м'яких тканин (мігруюча еритема, бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози, легкі та середні форми акне вульгаріс);
• урогенітальні (цервіцит, уретрит, хламідійна інфекція);
• хвороба Лайма (бореліоз, спричинений укусом кліща) та ін.

Також Азитромакс 250 і 600 використовують для профілактики дисемінації комплексу Mycobacterium avium у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією (як монотерапія або комбінація з рифабутином).

Протипоказання до застосування препарату – підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину або інших макролідних, кетолідних антибіотиків. Азитромакс заборонено застосовувати разом з алкалоїдами ріжків.

Діти. Таблетки Азитромакс дозволені до застосування дітям з масою тіла понад 45 кг. Порошок для суспензії Азитромакс дозволений для застосування дітям з масою тіла понад 5 кг.

Таблетки приймають всередину, ковтаючи цілими, 1 раз на добу. Азитромакс необхідно приймати за 1 годину до або 2 години після їди.

У разі пропуску дози пропущену таблетку необхідно випити якомога раніше, а наступні дози слід приймати з інтервалом у 24 годині.

Тривалість лікування залежить від показань. Для лікування інфекцій ЛОР-органів, верхніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин дорослим і дітям з масою тіла ≥45 кг добова доза Азитромаксу становить 500 мг, курс лікування – 3 дні.

Для лікування прищів (акне вульгаріс) доза на курс становить 6 г. Таблетки приймають за наступною схемою: по 500 мг на добу перші 3 дні, потім з інтервалом у 7 днів по 500 мг протягом 9 тижнів.

При мігруючій еритемі (бореліоз, хвороба Лайма) сумарна доза Азитромаксу становить 3 г за наступною схемою прийому: 1 день – 1 г (4 таблетки за 1 раз), 2-5 день – по 500 мг (2 таблетки).

Для терапії інфекцій, що передаються статевим шляхом (хламідіоз), показана разова доза 1 г (4 таблетки).

Показання таблеток Азитромакс 250 та Азитромакс 600 збігаються. Але виходячи з дозування, найзручніше використовувати Азитромакс 600 для профілактики дисемінації комплексу Mycobacterium avium у ВІЛ-позитивних пацієнтів.

Рекомендована доза тоді становить 1200 мг (2 таблетки Азитромаксу 600) 1 раз на тиждень. У цьому разі Азитромакс може застосовуватися тривалий час, до 12-18 місяців.

При застосуванні порошку Азитромакс необхідно приготувати з нього суспензію. Для цього за допомогою мірного дозатора, який є в упаковці, у флакон з порошком додають необхідну кількість дистильованої або кип'яченої води кімнатної температури. Потім активно струшують флакон до отримання однорідної суспензії.

Важливо! Точну кількість води (9 або 12 мл), яку потрібно додати в тому чи іншому разі, зазначено в інструкції із застосування.

Азитромакс дають дітям за допомогою дозатора. Спочатку потрібно добре струсити флакон, потім відкрити кришку і набрати необхідну кількість препарату. Кінчик дозатора вкласти в рот дитині й поступово видавити вміст, даючи дитині можливість ковтати ліки.

Готову суспензію слід зберігати із щільно закритою кришкою за температури не вище за 30 °С. Після закінчення курсу лікування флакон із залишками суспензії слід утилізувати.