Фебумакс - інструкція, склад, спосіб застосування

Фебумакс випускається у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 80 мг і 120 мг фебуксостату.

Виробник – фармацевтична компанія Macleods Pharmaceuticals Ltd (Індія).

Показання, для чого застосовується Фебумакс, дещо відрізняються залежно від дозування діючої речовини.

Фебумакс 80 мг і 120 мг застосовуються в лікуванні хронічної гіперурикемії при захворюваннях, що супроводжуються відкладенням кристалів уратів:

• подагра;
• тофуси;
• подагричний артрит в анамнезі або в даний час.

Фебумакс 120 мг додатково використовується в профілактиці та лікуванні гіперурикемії у дорослих пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу злоякісних гематологічних новоутворень з помірним або високим ризиком розвитку синдрому лізису пухлини (СЛП).

Препарат застосовується тільки у дорослих пацієнтів (віком від 18 років). Таблетки приймають внутрішньо, незалежно від їжі, запиваючи водою. Дозування відрізняються залежно від мети лікування.

Подагра (хронічна гіперурикемія):

Рекомендована доза – 80 мг 1 раз на добу.

При недостатній ефективності можливе підвищення до 120 мг 1 раз на добу (тільки за погодженням з лікарем!).

Зниження рівня сечової кислоти відзначається вже через 2 тижні від початку терапії.

Синдром лізису пухлини (СЛП):

Рекомендована доза – 120 мг 1 раз на добу.

Прийом починають за 2 дні до початку хіміотерапії і продовжують не менше 7 днів (або довше, залежно від ризику збереження гіперурикемії).

Додаткові вказівки

При хронічній подагрі початкова терапія може провокувати загострення захворювання через мобілізацію уратів. Тому рекомендується супутнє призначення колхіцину або НПЗП протягом перших 6 місяців лікування.

Препарат не вимагає корекції дози у літніх пацієнтів, а також при легкій або помірній нирковій / печінковій недостатності.

Досвід застосування у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю обмежений, тому 

Фебумакс не призначається пацієнтам віком до 18 років, а також при:

• підвищеній чутливості до фебуксостату або будь-якого з допоміжних компонентів;
• вагітності та грудному вигодовуванні (ГВ);
• одночасному застосуванні азатіоприну, меркаптопурину, теофіліну (ризик тяжкої токсичності).
• не рекомендується застосовувати разом з потужними інгібіторами ксантиноксидази (наприклад, з алопуринолом) одночасно.

Важливо! На початку терапії можливі загострення подагри. Це не пов'язано з недостатньою ефективністю препарату, а відноситься до ефектів мобілізації уратів. Для профілактики використовують колхіцин або НПЗП.

Нирки та печінка. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю клінічний досвід обмежений, препарат призначають з обережністю. При помірній або тяжкій печінковій недостатності необхідне ретельне спостереження, оскільки метаболізм препарату частково відбувається в печінці.

Можливі серцево-судинні ускладнення (інфаркт міокарда, інсульт). Пацієнти з високим ризиком серцево-судинних захворювань повинні перебувати під наглядом.

Онкологія. При злоякісних новоутвореннях і хіміотерапії: необхідно контролювати рівень сечової кислоти і оцінювати функцію нирок.

Препарат може викликати запаморочення – необхідна обережність при керуванні транспортом і роботі з механізмами.

Найчастіше під час застосування Фебумаксу (фебуксостату) розвиваються такі побічні реакції, як:

• загострення подагри на початку терапії (профілактика – НПЗЗ, колхіцин);
• діарея, нудота;
• головний біль;
• підвищення рівня печінкових ферментів;
• шкірний висип, свербіж;
• набряки.

Нечасто можливі:

• зниження апетиту;
• сонливість, запаморочення, парестезії;
• кашель, задишка;
• болі в животі, диспепсія;
• алергічні реакції на шкірі;
• втомлюваність, слабкість.

Рідко повідомлялося про:

• серйозних шкірних реакціях (синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз);
• гепатиті, жовтяниці;
• порушеннях серцевого ритму, інсульті, інфаркті міокарда.

Фебумакс приймають незалежно від їжі, запиваючи водою.

Протипоказані комбінації: азатіоприн, меркаптопурин, теофілін (різке зростання їх концентрації та ризик тяжких токсичних ефектів).

Не рекомендується одночасно: алопуринол, інші урикостатичні засоби.

Колхіцин і НПЗП – можуть застосовуватися для профілактики загострень подагри на початку терапії.

Антациди незначно знижують абсорбцію фебуксостату, клінічного значення не має.

Цитостатики – при СЛО необхідний моніторинг через ризик посилення гіперурикемії.

Важливо! Фебуксостат може змінювати метаболізм ліків, що руйнуються ксантиноксидазою.

Повідомлень про тяжке передозування мало. Можливе посилення побічних реакцій з боку ШКТ, печінки та шкіри. Лікування симптоматичне.

Препарат зберігають при температурі до 25 °C у недоступному для дітей місці.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• PubMed, Febuxostat: огляд його застосування в лікуванні гіперурикемії у пацієнтів з подагрою
• FDA accessdata, ULORIC (фебуксостат) таблетки для перорального застосування
• DrugBank, Фебуксостат