Геласпан - інструкція, склад, спосіб застосування

Випускається Геласпан у формі 4% розчину для інфузій у поліетиленових флаконах по 500 мл.

Геласпан являє собою колоїдний плазмозамінник в ізотонічному, збалансованому за вмістом електролітів, розчині. Він відновлює об'єм рідини в судинах і баланс електролітів.

Основне показання до застосування Геласпану – лікування гіповолемії (як відносної, так і абсолютної) і шоку.

Геласпан також використовується для запобігання і лікування низького артеріального тиску (гіпотензії), яка провокується відносною гіповолемією при проведенні спінальної або епідуральної анестезії та / або крововтратою внаслідок хірургічної операції.

Зверніть увагу: Геласпан також може використовуватися як компонент заповнюючих рідин при процедурі екстракорпорального кровообігу. Лікарі часто застосовують його разом з кристалоїдними розчинами при запуску апарату «серце і легені».

Спосіб введення плазмозамінника – внутрішньовенна інфузія.

Початкова доза Геласпану становить 500-1000 мл, але вона може змінюватися – залежно від індивідуальних потреб пацієнта і обсягу втраченої крові. Так, при важкій крововтраті використовуються більш високі дози желатинового плазмозамінника, також за показаннями можуть використовуватися кров або її компоненти.

Зверніть увагу: максимальна добова доза Геласпану залежить від того, наскільки сильно «розбавлена» кров плазмозамінником. При введенні занадто великого обсягу препарату рівень гемоглобіну і гематокриту може знизитися до критичного рівня (або нижче).

Згідно з інструкцією перші 20 мл потрібно вводити повільно – це дозволяє своєчасно виявити небезпечні для життя анафілактичні реакції. Однак в гострих ситуаціях допускається швидка інфузія Геласпану протягом 5-10 хвилин під тиском – вона проводиться до зникнення ознак гіповолемії.

Важливо! У період лікування потрібно обов'язково контролювати кровообіг пацієнта (гемодинаміку), систему крові та її згортання.

Інструкція попереджає, що Геласпан не можна використовувати при гіперволемії, гіпергідратації та гострій серцевій недостатності. Інші протипоказання до призначення цього плазмозамінника:

• індивідуальна гіперчутливість до основних і допоміжних компонентів препарату, до альфа-гал;
• алергія на червоне м'ясо та / або субпродукти.

Пацієнтам, у яких підтверджені алергічні захворювання (наприклад, бронхіальна астма), Геласпан слід вводити з обережністю через підвищений ризик реакцій гіперчутливості.

Але і у пацієнтів без обтяженого алергоанамнезу препарати желатину можуть викликати анафілактичні / анафілактоїдні реакції (від легких до важких), тому інструкція рекомендує перші 20 мл розчину вводити повільно і ретельно спостерігати за пацієнтом під час інфузії (особливо на її початку).

Важливо! Ризик анафілактичних реакцій підвищується при супутній алергії на червоне м'ясо, субпродукти, а також у пацієнтів з позитивним тестом на антитіла до альфа-гал. Їм не слід застосовувати Геласпан.

При розвитку алергічної реакції інфузію Геласпану негайно припиняють.

Деякі стани вимагають крайньої обережності при лікуванні Геласпаном. До них відносяться:

• значне підвищення рівня хлору, кальцію та / або натрію в крові;
• тяжкі порушення роботи нирок;
• підтверджена гіперкаліємія – Геласпан можна вводити тільки після ретельної оцінки можливої користі та потенційної шкоди для пацієнта;
• набряклість із затримкою натрію хлориду / води;
• розлади роботи системи згортання крові;
• «перевантаження об'ємом» – у пацієнтів з порушенням функції шлуночків серця, застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, набряком легенів.

Важливо! Колоїдні розчини (і Геласпан зокрема) використовують тільки, якщо кристалоїди недостатньо ефективні для поповнення об'єму циркулюючої рідини.

Детальніше особливості застосування Геласпану описані в інструкції.

Найбільш небезпечними можливими небажаними реакціями на тлі інфузії Геласпану вважаються анафілактичні та анафілактоїдні реакції (в тому числі і смертельно небезпечний анафілактичний шок), оскільки вони безпосередньо загрожують життю пацієнта. Інші можливі побічні ефекти желатинового плазмозамінника:

• частішання серцебиття;
• зниження артеріального тиску;
• підвищення температури тіла, озноб;
• зменшення сатурації (насичення крові киснем);
• нудота і блювання;
• болі в животі;
• вплив на систему згортання крові;
• зниження гематокриту;
• зменшення концентрації білків у плазмі та інші.

Оскільки препарат вводиться парентерально, його ефективність і переносимість не залежать від їжі.

При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), глюкокортикостероїдів та інших препаратів, що затримують натрій, потрібно враховувати підвищений ризик розвитку набряків, у тому числі генералізованих.

Призначення Геласпану в комбінації з рядом препаратів може спровокувати тяжку гіперкаліємію, небезпечну розвитком серцевої аритмії. До таких ліків відносяться:

• циклоспорин;
• нестероїдні протизапальні засоби;
• такролімус;
• суксаметоній;
• інгібітори АПФ (препарати «від тиску»);
• калійзберігаючі діуретики.

Кортикостероїди, АКТГ (адренокортикотропний гормон), петльові діуретики (фуросемід, торасемід), навпаки, можуть посилювати виведення калію.

Зверніть увагу: через наявність калію в складі Геласпан може знижувати ефективність серцевих глікозидів.

Передозування Геласпану призводить до збільшення об'єму циркулюючої рідини, зниження гематокриту і плазмових білків, електролітного дисбалансу, порушення кислотно-лужної рівноваги.

Її симптоми:

• головний біль;
• порушення дихання (диспное), набряк легенів;
• застій крові в яремних венах, їх набрякання.

Лікування включає припинення інфузії Геласпану, застосування швидкодіючих сечогінних засобів (наприклад, петльового діуретика – фуросеміду) і симптоматичну терапію під обов'язковим контролем електролітного балансу.

Геласпан слід зберігати при температурі не вище 25 оС поза доступом дітей.

Важливо! Заморожувати розчин не можна.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні