Хумодар - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України препарат представлений у формі розчину та суспензії для підшкірних ін'єкцій у трьох варіантах, які відрізняються швидкістю настання ефекту та тривалістю дії:

• Хумодар Р 100Р – інсулін короткої дії. У 1 мл розчину для ін'єкцій міститься 100 МО рекомбінантного інсуліну людини;
• Хумодар Б 100Р – інсулін з повільним початком і середньою тривалістю дії. В 1 мл суспензії для ін'єкцій міститься 100 МО рекомбінантного інсуліну людини (100% кристалічного ізофану протамін-інсуліну);
• Хумодар К25 100Р – інсулін з швидким початком і середньою тривалістю дії. В 1 мл суспензії для ін'єкцій міститься 100 МО рекомбінантного інсуліну людини (25% інсуліну в розчині + 75% кристалічного ізофану протамін-інсуліну).

Препарати можна купити в різних обсягах:

• флакони по 10 мл для введення інсуліновим шприцом;
• картриджі по 3 мл для введення шприц-ручкою.

Виробник – ПрВп Індар (Україна).

Інсулін Хумодар застосовується в лікуванні цукрового діабету, якщо пацієнт з діабетом потребує інсуліну для підтримки нормального рівня цукру в крові.

Препарати серії Хумодар призначаються виключно лікарем, з урахуванням швидкості настання ефекту і тривалості дії кожного з них:

• Хумодар Р 100Р – інсулін короткої дії. Цукрознижуючий ефект спостерігається вже через 30 хвилин і досягає максимуму через 1-2 години після підшкірного введення. Тривалість дії залежить від дозування і становить 5-7 годин;
• Хумодар Б 100Р – інсулін з повільним початком і середньою тривалістю дії. Дія починається через 1 годину після введення, максимальний ефект спостерігається через 4-6 годин. Тривалість дії може становити 12-20 годин, залежно від дози ліків та індивідуальних особливостей організму пацієнта;
• Хумодар К25 100Р – інсулін з швидким початком і середньою тривалістю дії. Ефект препарату настає через 30-45 хвилин після введення, максимальний ефект спостерігається через 1-3 години. Тривалість дії становить 12-16 годин, залежно від дози та індивідуальних особливостей організму пацієнта.

Всі ліки лінійки Хумодар вводяться підшкірно.

Різновид препарату і необхідне дозування підбирає лікар. Самолікування категорично заборонено.

Інсуліни Хумодар протипоказані для внутрішньовенного введення (крім Хумодара Р 100Р). Ці ліки вводяться переважно підшкірно – в плече, стегно, сідницю, живіт.

Також препарати заборонені до застосування при:

• гіпоглікемії (занадто низькому рівні цукру в крові);
• підвищеній індивідуальній чутливості до діючої речовини та/або до будь-яких допоміжних речовин у складі (за винятком випадків використання десенсибілізуючої терапії).

У періоди вагітності та грудного вигодовування (ГВ) препарати лінійки Хумодар дозволені до застосування, але тільки за призначенням досвідченого лікаря і під його суворим контролем.

Необхідно постійно змінювати місце ін'єкції.

Будь-які заміни типу або марки інсуліну повинні здійснюватися під суворим лікарським контролем. Корекція дозування може знадобитися при змінах:

• концентрації інсуліну;
• марки (виробника);
• типу (швидкий, середньої тривалості, тривалої дії тощо);
• виду (інсулін тваринного походження, людський інсулін, аналог людського інсуліну);
• типу виробництва інсуліну.

Потреба в інсуліні може:

• значно змінюватися при захворюваннях надниркових залоз, гіпофіза, щитовидної залози, а також при нирковій та/або печінковій недостатності;
• збільшуватися в період хвороб і/або під впливом емоційних стресів;
• вимагати коригування доз може при змінах інтенсивності фізичних навантажень і/або звичного режиму харчування пацієнта з діабетом.

Важливо! Занадто низький або занадто високий рівень цукру в крові (гіпоглікемічна або гіперглікемічна реакція), який не був скоригований, може призвести до втрати свідомості, коми та летального результату.

Важливо! При застосуванні неадекватних доз або різкому припиненні лікування, особливо при наявності інсулінозалежного діабету, можливий розвиток гіперглікемії та кетоацидозу – потенційно летальних станів.

При лікуванні людським інсуліном (Хумодар) можливе вироблення антитіл, хоча і в менших концентраціях, ніж при застосуванні очищеного інсуліну тваринного походження.

Інші особливості застосування детально розписані в офіційних інструкціях до препаратів серії Хумодар.

Побічні реакції на інсулін Хумодар можуть проявлятися у вигляді:

• гіпоглікемії (зниження рівня цукру нижче 50 мг / дл). Ризик гіпоглікемії зростає при введенні занадто високої дози інсуліну, пропуску прийому їжі, надмірному фізичному навантаженні, а також при вживанні алкоголю. Тяжка гіпоглікемія призводить до втрати свідомості, а в окремих випадках – до смерті пацієнта;
• набряків ніг (рідко, зазвичай в перші тижні інсулінотерапії);
• місцевих алергічних реакцій, у тому числі у вигляді змін у місці ін'єкції: почервоніння шкіри, набряку, свербіння;
• системної алергічної реакції (дуже рідко) – але потенційно серйозного побічного ефекту, генералізованої форми алергії на інсулін. Симптоми – висип по всій поверхні тіла, ерозійне ураження слизових оболонок, нудота, озноб, задишка, хрипке дихання, зниження артеріального тиску, прискорений пульс, підвищене потовиділення, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк. Цей стан може вимагати заміни інсуліну або проведення десенсибілізуючої терапії;
• змін у місці ін'єкції – амілоїдозу шкіри, гіпертрофії жирової тканини (ліподистрофії), набряку, що призводить до затримки місцевого всмоктування інсуліну. Зменшити або запобігти цій реакції допоможе постійна зміна місця введення препарату в межах окремої ділянки для ін'єкції;
• оборотної периферичної нейропатії.

Інсулін вводиться до їжі:

• Хумодар Б 100Р – за 45–60 хв до їжі.
• Хумодар Р 100Р – кілька разів на добу за 15–20 хв до їди.

Важливо! Одночасне застосування інших лікарських засобів при використанні інсуліну можливе тільки після узгодження з лікарем.

Потреба в інсуліні може зростати при одночасному застосуванні препаратів з гіперглікемічною активністю:

• пероральних контрацептивів;
• кортикостероїдів;
• гормонів щитовидної залози та гормону росту;
• даназолу;
• симпатоміметиків (наприклад, ритодрину, сальбутамолу, тербуталіну);
• сечогінних засобів (салуретиків).

Ослаблення дії інсуліну можливе при одночасному застосуванні:

• хлорпротіксена;
• діазоксиду;
• гепарину;
• ізоніазиду;
• літію карбонату;
• нікотинової кислоти;
• фенолфталеїну;
• похідних фенотіазину;
• фенітоїну;
• трициклічних антидепресантів.

Потреба в інсуліні може знижуватися при застосуванні ліків з гіпоглікемічною активністю, наприклад:

• пероральних гіпоглікемічних засобів;
• саліцилатів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти);
• сульфаніламідів;
• деяких антидепресантів (інгібіторів МАО);
• деяких інгібіторів АПФ (каптоприлу, еналаприлу);
• блокаторів рецепторів ангіотензину II;
• неселективних бета-блокаторів;
• алкоголю.

Посилення дії інсуліну можливе при одночасному застосуванні таких препаратів, як:

• анаболічні стероїди;
• тетрацикліни;
• клофібрат;
• циклофосфамід;
• фенфлурамін;
• алкоголь і препарати, що містять етанол.

Як посилювати, так і знижувати потребу в інсуліні здатні:

• аналоги соматостатину (октреотид, ланреотид);
• клонідин;
• резерпін;
• саліцилати.

Основний симптом передозування – гіпоглікемія (надмірне зниження цукру в крові). Передозування можливе при:

• абсолютному передозуванні інсуліну;
• заміні препарату;
• пропуску прийому їжі;
• блюванні, діареї;
• фізичному навантаженні;
• захворюваннях, що провокують зниження потреби в інсуліні (захворюваннях нирок і/або печінки, гіпофункції кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози);
• зміні місця ін'єкції (наприклад, шкіра живота, передпліччя, стегна);
• взаємодії інсуліну з іншими засобами, які призводять до різкого зниження рівня цукру в крові (див. розділ «Взаємодії»).

Симптоми гіпоглікемії проявляються у вигляді млявості, сплутаності свідомості, прискореного серцебиття, головного болю, пітливості, блювоти.

Гіпоглікемія легкого ступеня усувається пероральним застосуванням глюкози або продуктів, що містять цукор. Для цього пацієнт повинен постійно мати при собі не менше 20 г глюкози (виноградного цукру). Якщо зниження рівня цукру не можна усунути, слід терміново викликати лікаря.

Особливо небезпечна гіпоглікемія для пацієнтів, які мають порушення мозкового кровообігу, і пацієнтів, у яких, крім діабету, також є виражена коронарна хвороба серця.

Корекція помірно важкої гіпоглікемії може проводитися за допомогою внутрішньом'язового або підшкірного введення глюкагону з подальшим прийомом вуглеводів після стабілізації стану пацієнта.

При відсутності реакції на введення глюкагону показано введення розчину глюкози.

Якщо пацієнт знаходиться в коматозному стані, то глюкагон вводять внутрішньом'язово або підшкірно. При відсутності глюкагону або відсутності реакції на його введення необхідно ввести розчин глюкози внутрішньовенно. Пацієнта необхідно нагодувати відразу після того, як він прийде до тями.

Важливо! Не виключається необхідність підтримуючого вживання вуглеводів і медичного спостереження, оскільки після очевидного клінічного поліпшення можливе виникнення рецидиву («повернення») гіпоглікемії.

Ліки серії Хумодар слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі від 2 °С до 8 °С (в холодильнику). Не заморожувати.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України

• Pubmed, The Case for Using Human Insulin
• Health-ua.com, Успіхи вітчизняного виробника ЗАТ «Індар»

• Health-ua.com, Діабет та інсулін. Що потрібно знати пацієнту