Параверін - інструкція, склад, спосіб застосування

Препарат випускається у формі таблеток, вкритих оболонкою і містять:

• парацетамол – 500 мг;
• дротаверину гідрохлорид – 40 мг.

Виробник – фармацевтична компанія Кусум Фарм (Україна, м. Суми).

Терапевтичний ефект Параверину базується на властивостях його діючих речовин:

• парацетамол – аналгетик і жарознижуючий засіб, усуває головний, зубний, м'язовий біль, знижує температуру.
• Дротаверин – міотропний спазмолітик, розслабляє гладку мускулатуру внутрішніх органів, знімає спазми і болі спастичного характеру.

Завдяки такому поєднанню препарат одночасно знижує температуру, полегшує больові відчуття і усуває спазми гладкої мускулатури.

Інструкція із застосування таблеток Параверин вказує, що препарат призначається дорослим пацієнтам (від 18 років) при станах, що супроводжуються болем, спазмами і підвищеною температурою, таких як:

• головний біль, мігрень;
• зубний біль;
• спазми гладкої мускулатури внутрішніх органів (шлунково-кишковий тракт, жовчні та сечовивідні шляхи);
• дисменорея (болісні менструації при спазмах матки);
• м'язові та суглобові болі;
• болі при простудних та інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою.

Препарат призначається тільки дорослим пацієнтам (віком від 18 років).

Рекомендована доза – по 1-2 таблетки не частіше, ніж раз на 8 годин.

Максимальна добова доза – 6 таблеток.

Важливо! Якщо лікування триває довше 3 днів, максимальна доза не повинна перевищувати 4 таблетки на добу.

Препарат запивають достатньою кількістю води, незалежно від прийому їжі.

Тривалість застосування визначається лікарем залежно від симптомів і стану пацієнта, але без консультації лікаря препарат не слід застосовувати більше 3-5 днів поспіль.

Важливо! При збереженні болю або температури більше 3 днів поспіль потрібно обов'язково звернутися до лікаря.

Офіційна інструкція вказує, що Параверин не призначають пацієнтам у віці до 18 років, а також при:

• підвищеній чутливості до парацетамолу, дротаверину або інших компонентів препарату;
• вагітності та грудному вигодовуванні (ГВ);
• тяжких порушеннях функції печінки та/або нирок;
• вродженій гіпербілірубінемії, синдромі Жильбера;
• алкоголізмі;
• вираженій серцевій недостатності (синдром малого серцевого викиду), кардіогенному шоці;
• атріовентрикулярній блокаді II–III ступеня;
• тяжких порушеннях дихання;
• гіпотензії (систолічний тиск менше 90 мм рт. ст.);
• захворюваннях крові, вираженій анемії, лейкопенії;
• дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Важливо! Препарат застосовують з обережністю при помірних порушеннях функції печінки і нирок, а також при серцево-судинних захворюваннях легкого або середнього ступеня. При тяжких порушеннях печінкової, ниркової та/або серцевої функції Параверин протипоказаний.

Важливо! Необхідно дотримуватися обережності у пацієнтів з артеріальною гіпотензією (дротаверин може посилювати зниження тиску).

При тривалому застосуванні високих доз парацетамолу можливе ураження печінки, особливо у осіб, які вживають алкоголь. При алкоголізмі Параверин протипоказаний.

При появі ознак алергічної реакції (висип, свербіж, набряк обличчя) прийом слід негайно припинити.

У період лікування слід утриматися від вживання алкоголю: поєднання з парацетамолом підвищує ризик гепатотоксичної дії.

При вагітності та в період грудного вигодовування (ГВ) препарат не застосовується.

Пацієнтам, діяльність яких вимагає концентрації уваги (водії, робота з механізмами), необхідно враховувати, що дротаверин може викликати запаморочення і зниження артеріального тиску.

Можливі небажані реакції з боку основних систем організму:

• запаморочення, головний біль, безсоння або сонливість;
• зниження артеріального тиску, тахікардія, аритмії;
• нудота, блювання, болі в животі, діарея або запор, сухість у роті, втрата апетиту;
• підвищення печінкових ферментів, гепатотоксичність при передозуванні;
• шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк;
• підвищене потовиділення, загальна слабкість.

Параверин можна приймати незалежно від їжі.

Алкоголь посилює токсичну дію парацетамолу на печінку, тому такого поєднання слід уникати, особливо при наявності проблем з печінкою.

Важливо! Ризик гепатотоксичності (токсичності для печінки) на тлі застосування Параверину підвищує не тільки алкоголь, але і препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки, – барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн.

Спільний прийом препарату з антикоагулянтами (варфарин та ін.) може посилювати їх ефект і підвищувати ризик кровотеч.

Парацетамол може знижувати ефективність урикозуричних засобів.

Дротаверин посилює дію інших спазмолітиків.

Одночасне застосування з леводопою може знижувати її антипаркінсонічний ефект.

Інші лікарські взаємодії детально описані в офіційній інструкції до Параверину.

Симптоми передозування можуть відрізнятися, залежно від того, яка саме діюча речовина була прийнята в підвищеній дозі:

• парацетамол – нудота, блювання, болі в животі, блідість, пітливість; через 24–48 годин можливі ознаки ураження печінки (підвищення ферментів, біль у правому підребер'ї, у важких випадках – печінкова недостатність);
• дротаверин – порушення ритму серця, пригнічення дихання, виражена слабкість, судоми.

При перших ознаках передозування слід негайно звернутися до лікаря. Показано промивання шлунка, призначення ентеросорбентів. Проводиться симптоматична терапія і моніторинг функцій печінки, серця і дихання.

Специфічний антидот при отруєнні парацетамолом – N-ацетилцистеїн.

Препарат зберігають в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C, в недоступному для дітей місці.

Берегти від вологи і прямого сонячного світла.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Ліки Контроль
• PubMed, Ефективність та безпека комбінації фіксованої дози дротаверину гідрохлориду (80 мг) та парацетамолу (500 мг) для полегшення болю в животі при гострому інфекційному гастроентериті: рандомізоване контрольоване дослідження
• MDPI, Фіксована комбінація НПЗЗ та спазмолітичних засобів у лікуванні різних типів болю — практичний огляд