Зивокс - інструкція, склад, спосіб застосування

Діюча речовина препарату, антибіотик лінезолід, є активних щодо багатьох аеробних грампозитивних та анаеробних бактерій. Лінезолід вибірково пригнічує білковий синтез патогенних мікроорганізмів, у чому й полягає його лікувальний ефект.

Важливо! Зивокс (лінезолід) не використовується в терапії інфекцій, спричинених грамнегативними бактеріями.

Після проведення бакпосіву для визначення чутливості інфекції до лінезоліду Зивокс може бути призначений для лікування:

• позалікарняної пневмонії;
• нозокоміальної пневмонії;
• ускладнених інфекційних уражень шкіри та шкірних структур, зокрема діабетичної стопи (без наявності остеомієліту), стафілококових, стрептококових інфекцій. Важливо! Ефективність Зивоксу в терапії виразкових пролежнів не вивчалася;
• неускладнених інфекційних уражень шкіри та шкірних структур золотистим стафілококом (за винятком метицилінчутливих ізолятів) або піогенним стрептококом;
• інфекцій, стійких до ванкоміцину, та пов'язаних з певними штамами бактерій, зокрема при супутній бактеріємії (наявності бактерій у крові).

Підбір схеми лікування завжди проводиться лікарем. Інструкція із застосування таблеток та інфузійного розчину Зивокс містить рекомендації щодо дозування та режиму прийому препарату залежно від діагнозу, але самолікування антибіотиком категорично протипоказане.

Важливо! Максимальна тривалість застосування Зивоксу становить 4 тижні (28 днів). Ефективність і безпека тривалішого лікування лінезолідом не вивчалися.

Лінезолід (Зивокс) вступає у взаємодію з багатьма ліками, має чимало протипоказань та можливих побічних ефектів. Усе це слід враховувати при доборі лікування, що може зробити лише досвідчений лікар.

Інструкція із застосування повідомляє, що від віку дитини залежить застосування тієї чи іншої форми Зивоксу:

• таблетки показано з 12 років;
• розчин для інфузій (крапельниця Зивокс) – з перших днів життя.

Як повідомляє інструкція із застосування таблеток та інфузійного розчину Зивокс, препарат не використовують у випадках:

• неконтрольованої артеріальної гіпертензії (АГ, підвищеного тиску);
• тиреотоксикозу;
• біполярної депресії;
• шизоафективного розладу;
• гострих епізодів запаморочення;
• грудного вигодовування (жінка має припинити ГВ на весь період лікування лінезолідом).

Також Зивокс (лінезолід) не призначається, якщо пацієнт приймає певні ліки. Це стосується:

• інгібіторів моноаміноксидази А та В (Зивокс не можна застосовувати під час лікування такими препаратами + ще 2 тижні після закінчення цього лікування);
• інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС);
• трициклічних антидепресантів;
• триптанів;
• симпатоміметиків прямої та непрямої дії;
• вазопресорів – епінефрину, норепінефрину;
• дофамінергічних сполук – добутаміну, дофаміну;
• буспірону;
• петидину.

Серед найчастіших побічних реакцій інструкція із застосування Зивоксу згадує кандидози (молочниця, стоматит) та інші грибкові інфекції, анемію, безсоння, головний біль, запаморочення, появу металевого присмаку в роті, підвищення артеріального тиску, розлади ШКТ, свербіж, зміну рівня печінкових ферментів та ін.

Докладніше про побічні ефекти препарату можна прочитати в офіційній інструкції.