Біфрен

Ліки Біфрен, як і інші препарати фенібуту, мають досить широкий спектр показань. В інструкції із застосування наводяться такі випадки, коли Біфрен є ефективним:

• депресивні стани;
• підвищена тривожність та дратівливість;
• перепади емоційного стану;
• зниження пам'яті та концентрації уваги;
• порушення сну (безсоння, часті пробудження);
• нервові тики та заїкуватість у дітей;
• нетримання сечі (енурез).

Також серед показань Біфрену є нервова напруга та стрес напередодні оперативного втручання чи болючої ​​діагностичної процедури.

Крім цього, лікар може рекомендувати Біфрен при клімаксі (для корекції патологічних перепадів настрою), панічних атаках, абстинентному синдромі при алкоголізмі.

Є й ще одне застосування Біфрену – його призначають для поліпшення кровопостачання та живлення тканин головного мозку в період відновлення після інсультів, важких черепно-мозкових травм, а також як додатковий засіб у лікуванні енцефалопатії.

Важливо: незважаючи на дуже обмежену кількість протипоказань, Біфрен повинен призначати лише лікар. Самолікування може погіршити стан, викликати побічні ефекти, а інколи й призвести до передозування.

Як приймати Біфрен, залежить насамперед від патології, яку лікують за допомогою цього препарату. Інструкція із застосування містить схеми дозування залежно від наявної проблеми.

При нервово-психічній слабкості, лабільності, депресивних станах тощо:

• для дорослих разова рекомендована доза становить від 250 до 500 мг (1-2 капсули) тричі на день. Максимальна доза Біфрену не повинна перевищувати 750 мг за один раз;
• діти з 11 років можуть приймати Біфрен по 1 капсулі тричі на день. З 14 років можна пити дорослі дозування.

Середня тривалість застосування Біфрену при психо-астенічних порушеннях – не більше ніж 3 тижні, але за рішенням лікаря терапія може бути продовжена до півтора місяця.

При порушенні роботи вестибулярних структур інфекційного походження та пов'язаних з цим непритомністю при хворобі Меньєра:

• Починають лікування з 3 капсул тричі на добу протягом 7 днів, потім зменшують дозу до 1-2 капсул на день. Через тиждень переходять до прийому 1 капсули на день. Такого дозування дотримуються ще тиждень, після чого припиняють пити Біфрен, якщо лікар не призначить інакше.
• Якщо хвороба Меньєра протікає легко, приймати Біфрен можна у знижених дозах – 7 днів по одній капсулі двічі на добу, а потім ще 7 днів по одній капсулі раз на добу.

При непритомності, пов'язаній з дисфункцією вестибулярних структур на фоні травми або судинної патології, приймати Біфрен слід два тижні по 1 капсулі тричі на день.

Спосіб застосування Біфрену для попередження захитування:

• За 1 годину до поїздки або відразу після появи перших ознак захитування слід прийняти 1-2 капсули Біфрену.

Важливо! Якщо нудота та блювання від захитування вже почалися, застосування Біфрену навіть у підвищених дозах буде малоефективним.

Для полегшення перебігу абстинентного синдрому зазвичай застосовують такі дозування Біфрену:

• Перші 3-5 днів слід приймати Біфрен по 1-2 капсули тричі протягом дня. На ніч Біфрен можна пити в кількості 3 капсули за один раз.
• У міру поліпшення стану дозування Біфрену поступово знижують, доводячи до середніх терапевтичних доз.

У деяких людей препарат може викликати суттєве зниження артеріального тиску, що зазвичай супроводжується слабкістю, запамороченням, шумом у вухах, похолоданням кінцівок. У разі появи цих симптомів слід звернутися до фахівця для корекції схеми прийому препарату або його перепризначення.

В інструкції зазначено, що ліки слід приймати до їди, не розкриваючи капсулу та запиваючи її половиною склянки води.

Ліки Біфрен відрізняються гарною переносимістю та малою кількістю побічних ефектів. Найчастіше відзначалися:

• млявість та сонливість – зазвичай самостійно проходять через кілька днів після початку лікування;
• непритомні стани та головний біль – ці симптоми найчастіше з'являються при прийомі високих дозувань;
• диспептичні явища, блювання, біль в епігастрії, послаблення випорожнень – як правило, з'являються на початкових етапах лікування та не вимагають відміни препарату;
• висипання, свербіння, почервоніння шкіри – рідкісне явище, переважно виникає у людей з підвищеною чутливістю до фенібуту або допоміжних компонентів Біфрену;
• перепади настрою, порушення сну (зустрічається переважно в педіатричній практиці та вказує на неправильне застосування ліків).

Важливо: млявість, сонливість, дратівливість, підвищена тривожність, запаморочення та диспептичні явища можуть бути ознакою передозування Біфрену. Тому у разі їхньої появи слід звернутися за консультацією до лікаря.

При тривалому застосуванні Біфрену та перевищенні рекомендованих дозувань є ймовірність розвитку залежності від препарату, а при його різкій відміні може погіршитися самопочуття. Щоб уникнути синдрому відміни Біфрену, рекомендується припиняти лікування поступово, знижуючи добову дозу на 1 капсулу за кілька днів.

В інструкції із застосування Біфрену зазначено, що ані при вагітності, ані при ГВ (грудному вигодовуванні) застосовувати препарат не можна. Причина полягає у недостатній вивченості впливу гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) на зростання та розвиток плода чи здоров'я немовляти.

Незважаючи на те, що за допомогою Біфрену лікують алкогольну абстиненцію, поєднувати його з алкоголем не слід. Алкоголь та Біфрен мають різноспрямовану дію на центральну нервову систему, тому при їхньому спільному прийомі можливі парадоксальні реакції організму.

Якщо ж лікар рекомендував застосування Біфрену для захисту клітин головного мозку та покращення когнітивних функцій, робити це слід не раніше ніж через 3-5 днів після вживання алкоголю.

Гідазепам (діюча речовина – гідазепам) – анксіолітичний засіб, який, як і Біфрен, може бути призначений при підвищеній тривожності та дратівливості. Однак Біфрен, на відміну від Гідазепаму, не викликає сонливості, тому його можна використовувати як денний засіб навіть людям, які виконують роботу високої точності або керуючим транспортним засобом.

Фенібут – це ідентичний Біфрену препарат, що випускається під іншою торговельною назвою. Діюча речовина та її дозування у Фенібуті та Біфрені однакові (250 мг фенібуту). Єдина відмінність між Біфреном та Фенібутом – це форма випуску. Біфрен випускається у капсулах, а Фенібут – у таблетках.

Нообут – ще один препарат на основі фенібуту, проте у продажу є таблетки у двох дозуваннях – 250 мг та 100 мг, тому Нообут легше підібрати під потреби пацієнтів, у тому числі дітей віком від трьох років. Загалом показання до прийому Нообуту та Біфрену однакові, препарати є взаємозамінними.

Ноофен – ідентичний Біфрену препарат фенібуту, з тією лише різницею, що він має три лікарські форми – таблетки та капсули по 250 мг фенібуту та порошок для приготування орального розчину, в 1 г (1 пакетику) якого міститься 100 мг фенібуту. Завдяки наявності зручної розчинної у воді лікарської форми зі зниженим дозуванням Ноофен можна використовувати в педіатричній практиці для лікування дітей від трьох років.