При різкому припиненні лікування Дексаметазоном може виникнути синдром скасування, який включає підвищення температури, нежить, гіперемію (почервоніння) кон'юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість та/або дратівливість, біль у м'язах і суглобах, блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто судоми. Тому необхідно поступове зниження дозування дексаметазону перед припиненням лікування.
За наявності важкого органічного стресу (травма, операція, тяжке захворювання) у період терапії або після її припинення дозу Дексаметазону слід збільшити.
Лікування Дексаметазоном може ускладнити виявлення симптомів інфекції та прояви кишкової перфорації.
Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз, туберкульоз легень.
Під час тривалої терапії необхідно регулярно контролювати рівень калію у сироватці крові.
Остеопороз, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, туберкульоз, глаукома, печінкова або ниркова недостатність, діабет, активна виразка виразки, операції з кишковим анастомозом, виразковий коліт, епілепсія вимагають обережного використання Дексаметазону.
Вакцинація живими вакцинами протипоказана під час лікування дексаметазоном.
При застосуванні Дексаметазону у пацієнтів, які одужують після операції або перелому, необхідна обережність через можливе уповільнення загоєння ран та утворення кісткової тканини.
Внутрішньосуглобове застосування може викликати системні ефекти (що торкаються всього організму).
Дія Дексаметазону посилюється у пацієнтів із цирозом печінки, гіпотиреозом.
Під час парентерального лікування іноді можуть виникати реакції гіперчутливості. Також препарат може спотворювати результати шкірних алергічних тестів.