Дексаметазон

Ні, Дексаметазон – це синтетичний гормон кори надниркових залоз, а не антибіотик. Дексаметазон має сильну протизапальну дію, тому його часто призначають разом із антибіотиками для лікування інфекційних хвороб.

В інструкції із застосування є розгорнутий список станів, коли показаний Дексаметазон. Основні показання до застосування Дексаметазону:

• ендокринні порушення (патології надниркових залоз);
• ревматичні захворювання – як допоміжна терапія для усунення гострого стану;
• системні хвороби сполучної тканини (системний червоний вовчак, гострий ревматичний кардит);
• тяжкі дерматити різної природи (псоріаз, себорея);
• алергічні захворювання: контроль тяжких або інвалідизуючих алергічних станів, що не піддаються традиційній терапії;
• захворювання очей: важкі гострі та хронічні алергічні та запальні процеси з ураженнями очей;
• захворювання ШКТ: для виведення пацієнта з критичного періоду при хворобі Крона, виразковому коліті;
• захворювання дихальних шляхів;
• гематологічні хвороби (хвороби крові);
• онкологічні захворювання (лімфома, лейкемія);
• стани, що супроводжуються набряком (набряк мозку, нефротичний синдром);
• коронавірусна хвороба (для пацієнтів, які потребують кисневої підтримки).

Дексаметазон Офтан – це краплі для очей з дексаметазоном. Їх використовують при негнійних запальних та алергічних офтальмологічних захворюваннях. До таких захворювань належать:

• кон'юнктивіт;
• кератит;
• ірит, іридоцикліт;
• травми сітківки та крайові виразки сітківки, у тому числі післяопераційні стани.

Інгаляції Дексаметазону застосовуються у лікуванні різних запальних захворюваннях гортані, особливо якщо вони супроводжуються набряком слизової оболонки.

Для інгаляції використовують розчин дексаметазону 2 мг на 3 мл фізіологічного розчину. Процедуру проводять 2 рази на день. У разі набряку слизової оболонки гортані – до 4 разів на добу.

Дексаметазон допомагає при тяжкій алергії за рахунок:

• зниження синтезу медіаторів алергії;
• гальмування вивільнення гістаміну та інших біологічно активних речовин;
• зменшення числа циркулюючих базофілів, лімфоцитів, тучних клітин;
• зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії;
• пригнічення утворення антитіл;
• зміни імунної відповіді організму.

Для перорального прийому Дексаметазону розрізняють дозування:

• початкове (0,5-9 мг/добу);
• підтримуче (0,5-3 мг/добу).

Після досягнення клінічного ефекту, рекомендується перехід на мінімальну дозу.

Максимальна добова доза становить 15 мг, а мінімальна ефективна доза – 0,5–1 мг/добу.

Добову дозу поділяють на 2-4 прийоми.

Важливо! Під час тривалого лікування високими дозами препарату таблетки приймають під час їди, а між ними п'ють антациди (лікарські засоби для нейтралізації соляної кислоти в шлунку).

Залежно від показань та стану пацієнта, Дексаметазон можна колоти:

• внутрішньовенно (укол або крапельниця);
• внутрішньом'язово;
• місцево (внутрішньосуглобова ін'єкція чи ін'єкція в місце поразки на шкірі або область інфільтрату м'яких тканин).

При внутрішньовенному введенні Дексаметазону препарат розчиняють у стерильному 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози. Розчин необхідно використати протягом 24 годин. Перед кожним введенням розчин для інфузій перевіряють візуально щодо механічних включень і зміни кольору. Дексаметазон вводять повільно краплинно чи струминно.

Перед внутрішньосуглобовим уколом Дексаметазону варто видалити з суглоба синовіальну рідину та протестувати її на наявність інфекції. Не рекомендується робити ін'єкцію в інфіковані чи нестійкі суглоби.

Важливо! Внутрішньосуглобове введення Дексаметазону може мати системні та місцеві побічні ефекти.

Як колоти Дексаметазон внутрішньом'язово

Внутрішньом'язові ін'єкції призначають у випадках невідкладних станах або відсутності ефекту від орального прийому препарату. Для внутрішньом'язових уколів розводити Дексаметазон не треба. Ін'єкція виконується швидким рухом під прямим кутом. Ліки потрібно вводити поступово, з рівною силою натискаючи на поршень шприца. Варто уникати введення Дексаметазону в дельтоподібний м'яз.

Важливо! Внутрішньом'язові ін'єкції провокують на місцевому рівні відчуття печіння, втрату чутливості, формування рубців. Також внутрішньом'язові уколи призводять до атрофічних змін дерми та підшкірної клітковини.

Час настання ефекту від прийому лікарського засобу залежить від форми введення та дози. Максимальна концентрація препарату в крові реєструється:

• при внутрішньовенному введенні – через 5 хвилин;
• при внутрішньом'язовому введенні – через 1 годину після ін'єкції;
• після прийому таблеток – протягом 1-2 годин;
• після використання крапель для очей (у внутрішньоочній рідині) – через 2 години.

Клінічний ефект настає у середньому через 8 годин після введення.

Дексаметазон дозволено застосовувати дітям від народження. У замісній терапії дітям призначають 0,02 мг/кг маси тіла або з розрахунку 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла на добу в 3 ін'єкції.

За всіх інших показань діапазон початкових доз становить 0,02–0,3 мг/кг на добу в 3-4 ін'єкції (або з розрахунку 0,6-9 мг/м2 площі поверхні тіла на добу).

Вагітним Дексаметазон може призначатися лише у невідкладних випадках, якщо користь для матері перевищує потенційні ризики для плода.

Лікарський засіб пригнічує внутрішньоутробний розвиток плода (особливо у І та ІІІ триместрах). Проте на 23-34 тижнях вагітності при передчасних пологах проводять стероїдну профілактику Дексаметазоном для прискорення дозрівання легень плода.

Преднізолон – це аналог природних гормонів, за хімічною формулою він належить до нефторованих глюкокортикостероїдів (ГК). За активністю він поступається Дексаметазону в 5-6 разів. Преднізолон більше схильний викликати набряки, затримувати натрій, підвищувати артеріальний тиск, ніж дексаметазон. Тому його не використовують для протизапальної терапії. Преднізолон – препарат середньої тривалості дії. Йому віддають перевагу за необхідності тривалого прийому ГК.

Дексаметазон – це більш "сучасна" молекула, він належить до фторованих глюкокортикостероїдів. Дексаметазон – препарат тривалої дії. Виходячи з цього його використовують для стартової та інтенсивної терапії короткими курсами.

Також у цих препаратів різняться механізми дії. Преднізолон має імуносупресивну та протизапальну активність шляхом геномних ефектів. Але терапевтична дія розвивається не раніше ніж через 30 хвилин. Дексаметазон лікує за рахунок негеномних ефектів. Він починає діяти протягом перших секунд / хвилин після введення у високих дозах.

Дексаметазон не вбиває вірус ковіду. Але імуносупресивні та протизапальні властивості Дексаметазону допомагають мінімізувати шкоду органам і системам організму від дії коронавірусу.

За останніми даними, Дексаметазон показаний у комплексній терапії коронавірусної хвороби у пацієнтів, які перебувають на штучній вентиляції легень (ШВЛ) або екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕМО).

Дексаметазон чинить мінімальний вплив на баланс натрію та об'єм рідини, тому він є найкращим вибором при коронавірусі. Але для пацієнтів з легким перебігом ковіду можливість ускладнень і побічних дій Дексаметазону перевищує користь.

Дексаметазон діє на всі клітини організму, тому його застосування пов'язано з різними побічними ефектами. Негативні явища мають дозозалежний характер: чим більше доза, тим сильніше виражені побічні дії.

Найчастіше виникають:

• побічні явища з боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія; розвиток чи посилення виразності серцевої недостатності, зміни на електрокардіограмі, характерні для гіпокаліємії (дефіциту калію), підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози;
• розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація).

На другому місці за частотою негативні наслідки з боку травної системи:

• нудота, блювання;
• панкреатит;
• стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки;
• ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі та перфорація стінки шлунково-кишкового тракту;
• підвищення або зниження апетиту, порушення травлення, метеоризм, гикавка.

Потім йдуть розлади нервової системи:

• делірій;
• дезорієнтація;
• ейфорія;
• галюцинації;
• маніакально-депресивний психоз;
• депресія;
• параноя;
• підвищення внутрішньочерепного тиску;
• нервозність чи занепокоєння;
• безсоння;
• запаморочення, вертиго;
• псевдопухлина мозочка;
• головний біль;
• судоми.

Дещо рідше зустрічаються побічні ефекти Дексаметазону у вигляді проблем ендокринної системи та обміну речовин:

• зниження толерантності до глюкози;
• стероїдний цукровий діабет чи маніфестація латентного цукрового діабету;
• пригнічення функції надниркових залоз;
• синдром Іценка–Кушинга;
• затримка статевого розвитку у дітей;
• підвищений виведення кальцію, гіпокальціємія (дефіцит кальцію);
• підвищення маси тіла;
• негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків);
• підвищена пітливість.

Ще рідше можуть виникати дерматологічні проблеми:

• сповільнене загоєння ран;
• петехії (точкові крововиливи на шкірі);
• екхімози (дрібні синці);
• стоншення шкіри;
• гіпер- або гіпопігментація;
• стероїдні вугри;
• стрії ("розтяжки");
• схильність до розвитку піодермії та кандидозів.

З однаковою частотою реєструють негативні наслідки з боку опорно-рухового апарату (уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей, остеопороз, розрив сухожиль м'язів, стероїдна міопатія, зниження м'язової маси) та для органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, раптова втрата зору.

Також існують побічні ефекти Дексаметазону, обумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія (надлишок натрію), гіпокаліємічний синдром: гіпокаліємія (дефіцит калію), аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість.

Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, анафілактичний шок, місцеві алергічні реакції.

Так, Дексаметазон дуже часто призначають у комплексі з іншими препаратами, а саме:

• для дезінтоксикації при серйозних бактеріальних або вірусних інфекціях лікування Дексаметазоном проводять паралельно з Реосорбілактом;
• Дексаметазон і Супрастин застосовують у лікуванні тяжких нападів алергії (наприклад, після укусів комах з ускладненнями у вигляді анафілаксії, набряку Квінке). У цьому випадку лікарські засоби вводять почергово. Вони мають різні механізми дії, тому таким чином посилюється ефект;
• часто при затяжному нежиті призначають складні краплі в ніс, що містять Дексаметазон, Діоксидин, судинозвужувальний компонент, фізіологічний розчин. Пропорція компонентів – 1:1:1:2.