Клацид ціна в Дніпрі

Завдяки широкому спектру дії Клацид призначають при лікуванні різних запальних патологій, серед яких:

• інфекції дихальної системи;
• інфекції шкірного покриву та м'яких тканин;
• інфекції, спричинені мікобактеріями;
• інфекції ЛОР-органів;
• одонтогенні інфекції.

Також препарат застосовують для ерадикації H. Pylori у хворих, які страждають на виразку шлунка і дванадцятипалої кишки. Зазвичай така терапія проводиться у комбінації з амоксициліном або орнідазолом у присутності інгібітору протонної помпи (езомепразолу, декслансопразолу, рабепразолу, пантопразолу та ін.).

Правила прийому залежить від форми випуску препарату. Дози, схему терапії та її тривалість визначає лікар.

Розчин для парентерального введення. Готують його безпосередньо перед інфузією. Вводять крапельно, повільно протягом години. Середня доза – 500 мг двічі на добу з інтервалом 12 годин. Лікування цією формою препарату триває 2-5 днів, після чого переходять на пероральний прийом Клациду.

Оральна суспензія. Її призначають дітям віком 6 місяців – 12 років. Готується вона просто. У флакон до позначки доливають питну воду і струшують його. Лікування має тривати не більш ніж 2 тижні.

Таблетки. Призначають дорослим та дітям старше 12 років. Стандартна доза – 1 таблетка (250 мг) двічі на добу з інтервалом 12 годин. При тяжких інфекційних захворюваннях її збільшують до 2 таблеток (500 мг) двічі на день. Тривалість лікування 1-2 тижні.

Приймають таблетки та оральну суспензію незалежно від їди.

Найчастіше пацієнти можуть скаржитися на появу наступних побічних ефектів:

• біль у животі, нудота, блювання, діарея та викривлення смаку;
• безсоння, головний біль, запаморочення;
• висип та рясне потовиділення.
• при тривалому прийомі – ризик виникнення псевдомембранозного коліту.

У хворих з імунодефіцитом, які приймають високі дози Клациду, побічні явища виражені яскравіше.

Безпека застосування препарату під час виношування дитини не встановлена. Однак виключити тератогенний вплив на плід не можна. Тому не рекомендується приймати Клацид під час виношування дитини.

Незначна кількість препарату може потрапляти у материнське молоко, через що при терапії Клацидом від грудного вигодовування доведеться на якийсь час відмовитися.

Лікування Клацидом не можна поєднувати із прийомом алкоголю.

Клацид має достатню кількість повних і нозологічних аналогів. Однак вибір конкретного лікарського засобу має зробити лише лікар.

Ці препарати ідентичні за основною діючою речовиною, проте відповідний препарат підбирає лікар.

Це питання ставлять щодо різних лікарських засобів, намагаючись порівнювати їх із Клацидом. Ось найпоширеніші препарати, ефективність яких цікавить найбільше.

Нурофен – нестероїдний протизапальний препарат, призначений виключно для симптоматичної терапії. Вони лише знімає біль, зменшує запальну реакцію та знижує температуру. На патогенні мікроорганізми не впливає.

Сумамед – антибіотик із групи макролідів. Основна діюча речовина – азитроміцин. Препарат призначають при пневмоніях та інфекційно-запальних захворюваннях органів малого тазу. Азитроміцин – його аналог, який також прописують при лікуванні патологій дихальних шляхів (пневмококова пневмонія), ЛОР-органів, сечовидільної системи, м'яких тканин та шкіри.

Амоксиклав – антибіотик пеніцилінового ряду. Активні діючі компоненти – амоксицилін та клавуланова кислота (руйнує лактамази – ферменти захисту мікроорганізмів). Його призначають при інфекціях нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, сечовидільної системи, органів малого тазу, шкіри, а також остеомієліті та післяопераційних інфекціях. Його аналог – Аугментин, показання для призначення якого ідентичні.

Флемоксин Солютаб – антибіотик групи пеніцилінів. Основний компонент – амоксициліну тригідрат. Його застосовують у тих самих випадках, що й Аугментин з Амоксиклавом.

Панцеф – антибіотик групи цефалоспоринів. Основна активна речовина – цефіксим. Його рекомендують для лікування неускладнених інфекцій сечовидільної системи, верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів.

У будь-якому разі лікування призначає лікар. Тільки він зможе підібрати потрібний препарат із урахуванням чутливості патогенного мікроорганізму.