Нораксон - інструкція, склад, спосіб застосування

Нораксон випускається у вигляді порошку для приготування розчину для ін'єкцій, який можна вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Виробник – фармацевтична компанія Венус Ремедіс (Індія).

Нораксон використовується в лікуванні різних бактеріальних інфекцій, чутливих до цефтріаксону, таких як пневмонія, менінгіт, інфекції сечовивідних шляхів, шкіри та м'яких тканин, а також при профілактиці післяопераційних інфекцій. Механізм дії цефтріаксону полягає в інгібуванні (пригніченні) синтезу клітинної стінки бактерій, що призводить до їх загибелі.

Препарат використовується для профілактики післяопераційних інфекцій і для лікування інфекцій, викликаних чутливими до нього мікроорганізмами:

• пневмонії, гострого та хронічного бронхіту, емпієми плеври;
• пієлонефриту, циститу;
• абсцесів, інфікованих ран;
• перитоніту, холангіту, емпієми жовчного міхура;
• ендометриту, інфекцій після пологів або аборту;
• остеомієліту, септичного артриту;
• бактеріального менінгіту та ін.

Нораксон (цефтріаксон) застосовується у вигляді розчину для ін'єкцій, який вводиться внутрішньовенно (в/в) або внутрішньом'язово (в/м). Як розчинник може використовуватися вода для ін'єкцій (в/в, в/м) або лідокаїн 1% (в/м). Правила розведення детально розписані в офіційній інструкції до препарату.

Режим дозування залежить від віку пацієнта, типу інфекції та її тяжкості. Дозування може бути скориговано залежно від стану пацієнта, а також при наявності супутніх захворювань.

Дорослі та діти старше 12 років

Стандартні дози: 1–2 г препарату 1 раз на добу, що відповідає дозуванню 50-100 мг на 1 кг маси тіла пацієнта. Препарат можна вводити як шляхом 1 ін'єкції на день, так і розділеними дозами (наприклад, 0,5-1 г через кожні 12 годин).

Для важких інфекцій, таких як менінгіт або сепсис, дозування може бути збільшено до 4 г на добу.

Максимальна добова доза: не більше 4 г.

Діти віком від 15 днів до 12 років

Стандартні дози: 20–80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу, що еквівалентно дозі 1–2 г на день, залежно від маси тіла дитини та тяжкості захворювання.

Максимальна доза: 2 г на добу.

Дітям з масою тіла від 50 кг можуть призначатися «дорослий» дози (за рішенням лікаря).

Новонароджені та діти до 15 днів життя

Стандартні дози: 20–50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Важливо коригувати дозу залежно від стану новонародженого та функціональної зрілості його печінки та нирок.

Корекція дози при захворюваннях нирок

При порушенні функції нирок легкого та середнього ступеня дозування та частота введення залишаються стандартними.

При тяжких порушеннях функції нирок (з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв) рекомендується використовувати менші дози препарату і збільшувати інтервали між введеннями. У таких випадках доза може бути знижена до 1/2 або 1/3 від звичайної дози, а інтервали між введеннями можуть бути збільшені до 48–72 годин.

Препарат протипоказаний при:

• підвищеній чутливості до цефтріаксону або до інших цефалоспоринів;
• алергії на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики;
• недавній або поточній жовтяниці новонароджених;
• одночасному застосуванні з кальційвмісними розчинами, особливо у новонароджених.

З обережністю слід застосовувати при:

• порушеннях функції печінки та/або нирок;
• гіпербілірубінемії у новонароджених;
• похилому віці пацієнта;
• станах, що супроводжуються зниженням імунітету.

Використання лідокаїну. Для зменшення болючості при внутрішньом'язовому введенні рекомендується розчиняти препарат в 1% розчині лідокаїну. Однак розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

Алкоголь. Необхідно уникати вживання алкоголю під час лікування, оскільки це може посилити побічні ефекти препарату і призвести до розвитку тяжких дисульфірамоподібних реакцій.

Печінкова недостатність. Цефтріаксон метаболізується в печінці, і при наявності захворювань печінки може знадобитися коригування дози, особливо в разі виражених порушень функції печінки. У таких випадках необхідне ретельне спостереження за пацієнтом і моніторинг печінкових показників, особливо при тривалому застосуванні.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю може спостерігатися накопичення препарату, що може вимагати зменшення дози та збільшення інтервалу між введеннями. Це особливо важливо при тяжких формах ниркової недостатності з кліренсом креатиніну нижче 10 мл/хв. Правила зниження дози та частоти введень описані в розділі «Режим дозування».

Гіперчутливість. У рідкісних випадках можуть виникати алергічні реакції на цефтріаксон, включаючи анафілаксію. При розвитку ознак алергічної реакції лікування слід негайно припинити і почати відповідну терапію (антигістамінні препарати, кортикостероїди). У разі анафілаксії необхідно провести невідкладні заходи, включаючи введення адреналіну.

Новонароджені та діти. Особливу увагу слід приділити дозуванню у новонароджених, оскільки їх печінка і нирки не можуть ефективно метаболізувати і виводити антибіотик. Дозування у новонароджених вимагає суворого коригування, а лікування повинно проводитися тільки в умовах стаціонару.

Вагітність і ГВ. Цефтріаксон проникає через плацентарний бар'єр і виділяється в грудне молоко. У разі застосування препарату під час вагітності, особливо в I триместрі, необхідно оцінити ризики і користь для матері і плода. Під час грудного вигодовування (ГВ) препарат слід застосовувати з обережністю або, при необхідності, тимчасово припинити годування груддю.

При тривалому застосуванні препарату рекомендується регулярно моніторити функцію нирок і печінки, а також контролювати картину крові (рівень лейкоцитів і тромбоцитів), особливо при використанні високих доз.

Інші особливості застосування детально описані в офіційній інструкції.

Побічні реакції на Нораксон (цефтріаксон) можуть розвиватися у вигляді:

• шкірного висипу, свербіння, кропив'янки, анафілактичного шоку;
• нудоти, блювоти, діареї, метеоризму, порушення функції печінки;
• анемії, лейкопенії тромбоцитопенії;
• підвищення рівня сечовини, глюкозурії;
• головного болю, запаморочення;
• болісності в місці введення, флебіту при внутрішньовенному введенні.

При виникненні будь-яких виражених побічних ефектів слід звернутися до лікаря.

Ін'єкції антибіотика проводяться незалежно від їжі.

Слід уникати вживання алкоголю під час лікування, оскільки це може посилити побічні ефекти препарату і призвести до розвитку тяжких дисульфірамоподібних реакцій.

Цефтріаксон може взаємодіяти з іншими лікарськими засобами. Перед початком лікування Нораксоном слід повідомити лікаря про всі препарати, що приймаються.

Кальційвмісні розчини. Цефтріаксон не слід вводити одночасно з розчинами, що містять кальцій, особливо у новонароджених, оскільки це може призвести до утворення осадів, що може бути небезпечним.

Секвестранти жовчних кислот (холестирамін і подібні препарати) можуть знижувати всмоктування цефтріаксону, тому слід дотримуватися інтервалу між застосуванням цих препаратів і Нораксону (цефтріаксону) в 2-3 години.

Антикоагулянти (засоби для «розрідження» крові). При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (наприклад, з варфарином) може збільшуватися ризик кровотеч. Необхідно контролювати рівень протромбінового часу і, при необхідності, коригувати дозу антикоагулянтів.

Противірусні препарати (особливо з групи генно-інженерних препаратів). Такі препарати, як ацикловір або його аналоги, можуть змінювати ефективність цефтріаксону, оскільки обидва препарати метаболізуються в печінці.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні з цефтріаксоном може підвищуватися концентрація циклоспорину в крові, що вимагає контролю рівня цього препарату в крові та можливої корекції дози.

Препарати, що впливають на кислотність шлункового соку – антациди, що містять алюміній, можуть знизити абсорбцію цефтріаксону, що знижує його ефективність. Рекомендується уникати сумісного застосування цих препаратів.

Діуретики (особливо петльові діуретики) можуть посилювати токсичність цефтріаксону на нирки, тому їх слід застосовувати з обережністю і під контролем функції нирок.

Лідокаїн. Для внутрішньом'язового введення цефтріаксону використовується лідокаїн, але його використання заборонено при внутрішньовенному введенні, щоб запобігти розвитку тяжких побічних ефектів, включаючи токсичність.

При передозуванні цефтріаксону можливі такі симптоми:

• нудота, блювання, діарея;
• порушення функції нирок.

Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.

Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні.

Флакони з Нораксоном зберігають при температурі до 25 °C у недоступному для дітей місці.

Приготований розчин слід використовувати негайно.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• PubMed, Ceftriaxone: an update of its use in the management of community-acquired and nosocomial infections
• Drugs.com, Ceftriaxone (injection)
• Health-ua.com,Цефоперазон і цефтріаксон: відмінності та вибір при лікуванні хірургічної інфекції