Ітрунгар - інструкція, склад, спосіб застосування

Ітрунгар випускається у капсулах по 100 мг ітраконазолу.

Від чого допомагає Ітрунгар? Область застосування препарату досить широка – це мікозні захворювання, спричинені чутливими до ітраконазолу патогенними грибами.

Важливо! Препарат призначається лише дорослим пацієнтам (від 18 років), для дітей не рекомендується.

Показання для застосування Ітрунгару:

• кандидоз – вульвовагінальний (молочниця) та оральний (кандидозний стоматит);
• дерматомікози – грибкове ураження шкіри;
• висівкоподібний (різнобарвний) лишай;
• грибковий кератит – запалення рогівки очей;
• оніхомікоз – грибкове ураження нігтьових пластин;
• системні грибкові захворювання – аспергільоз, криптококовий менінгіт, криптококоз ЦНС та ін.;
• мікози, що дуже рідко виникають: гістоплазмоз, бластомікоз, споротрихоз.

Інструкція із застосування Ітрунгару містить докладні схеми лікування різних мікозів із зазначенням дозування, кратності й тривалості застосування.

Наприклад, Ітрунгар при молочниці (вульвовагінальному кандидозі) застосовують за такою схемою – 200 мг 2 рази на добу впродовж 1 доби або 200 мг 1 раз на добу впродовж 3 діб.

Деякі схеми застосування Ітрунгару:

• оральний кандидоз (молочниця у роті – кандидозний стоматит) – препарат приймають по 100 мг один раз на добу впродовж 15 днів;
• висівкоподібний (різнобарвний) лишай – по 200 мг 1 раз на добу впродовж 7 днів;
• дерматомікози – по 200 мг приймають 1 раз на добу впродовж 7 днів. У разі підвищеної кератинізації (ороговіння) шкіри добову дозу подвоюють, приймаючи по 200 мг двічі на добу;
• грибковий кератит – при тій самій добовій дозі (200 мг) тривалість лікування сягає 21 дня.

Тривалість курсу терапії системних грибкових захворювань визначається лікарем і залежить від відповіді організму на терапію. У деяких випадках (при хронічних мікозах та ін.) тривалість лікування може становити від 2 місяців до 1 року.

Про режим дозування препарату при інших грибкових захворюваннях і курсах лікування можна дізнатися з офіційної інструкції.

Спосіб застосування Ітрунгару. Капсули приймають перорально, ковтаючи їх цілими, не розжовуючи.

Деякі протипоказання до застосування капсул Ітрунгар:

• гіперчутливість до діючої та/або допоміжної речовини;
• застійна серцева недостатність;
• вагітність (крім випадків, що загрожують життю) та грудне вигодовування (ГВ).

Крім того, є протипоказання для одночасного прийому Ітрунгару з деякими препаратами (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Засвоєння Ітрунгару (ітраконазолу) погіршується при зниженій кислотності шлунка. Таким пацієнтам рекомендується підвищити біодоступність препарату, для чого Ітрунгар запивають кислотними напоями (наприклад, недієтичною колою або ін.).

Є дані про випадки застійної серцевої недостатності, що виникає при лікуванні ітраконазолом. Можливість розвитку цього ускладнення зростає при застосуванні добової дози 400 мг. Також до факторів ризику відносять наявність серцевих і легеневих захворювань. При призначенні Ітрунгара таким пацієнтом необхідно ретельно зважувати співвідношення користі та ризику, враховувати тяжкість захворювання, а також з особливою скрупульозністю підбирати добову дозу та курс лікування.

Препарат не має вираженого токсичного впливу на печінку у здорових пацієнтів. Але у людей із вже наявними захворюваннями печінки, тих, хто приймає ітраконазол за системними показаннями, а також тих, хто приймають гепатотоксичні препарати, в окремих випадках може розвиватися гостра печінкова недостатність.

Пацієнтам із цієї групи ризику Ітрунгар призначають, тільки якщо очікуваний результат перевищує ризик ураження печінки. Крім того, у такому разі необхідний моніторинг функції печінки. За появи перших симптомів гепатиту необхідно терміново звернутися до лікаря.

Клінічні дані щодо застосування капсул Ітрунгар пацієнтам похилого віку обмежені. Тому застосування Ітрунгару не рекомендовано людям похилого віку, крім випадків, коли користь перевищує потенційні ризики.

Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок призначати препарат слід обережно, коригуючи режим дозування.

Біодоступність ітраконазолу може знижуватися у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з імунодефіцитами (наприклад, при СНІДі, нейтропенії, після трансплантації органів).

Капсули Ітрунгар містять сахарозу, що необхідно враховувати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю деяких цукрів.

У період вагітності Ітрунгар протипоказаний.

Грудне вигодовування рекомендується перервати на весь період лікування жінки ітраконазолом.

Важливо! Жінкам репродуктивного віку під час лікування Ітрунгаром рекомендується оберігатися від настання вагітності. Контрацептиви також рекомендується застосовувати до кінця менструального циклу після закінчення лікування.

Важливо! Ітрунгар не призначений для первинної терапії невідкладних станів, спричинених системними грибковими інфекціями.

Про інші особливості застосування препарату можна дізнатися з офіційної інструкції.

Побічні ефекти, що часто зустрічаються у період прийому Ітрунгара – це головний біль, нудота, блювання, запор або діарея, біль у животі, метеоризм. Рідше можливі алергічні реакції у вигляді шкірного висипу, свербежу, почервоніння та набряклості шкіри.

З повним переліком можливих побічних дій Ітрунгару можна ознайомитися в офіційній інструкції.

Біодоступність ітраконазолу підвищується після їди. Тому пити Ітрунгар рекомендується відразу після вживання висококалорійної їжі.

Спільний прийом Ітрунгару та алкоголю заборонено. Така комбінація вкрай токсична для печінки, що підвищує ризик розвитку побічних ефектів та алкогольної інтоксикації. Крім того, алкоголь знижує активність імунної системи, що уповільнює лікування.

Важливо! Спиртні напої у великих дозах на тлі прийому ітраконазолу можуть спричинити тяжкі наслідки аж до смерті.

Лікарські взаємодії

Ітраконазол взаємодіє з деякими лікарськими препаратами, що може призвести до взаємної зміни їхньої ефективності (підсилити або знизити її), посилення токсичної дії та побічних реакцій, зокрема небезпечних для життя.

В інструкції до Ітрунгар розміщена таблиця, де такі взаємодії докладно описані в пунктах «Протипоказано», «Не рекомендовано», «Застосовувати з обережністю».

Важливо! Деякі препарати за одночасного прийому знижують вміст ітраконазолу у плазмі крові. До таких препаратів належать деякі антациди – гідроксид алюмінію, інгібітори протонної помпи (ІПП), блокатори Н2-рецепторів. Ці препарати зменшують кислотність шлунка, тим самим знижуючи біодоступність ітраконазолу. Такі ліки слід приймати з інтервалом щонайменше в 1 годину до прийому ітраконазолу або 2 години після нього.

Передозування Ітрунгару може спричинити розвиток симптомів, характерних для побічних реакцій на ітраконазол (див. інструкцію, розділ «Побічні реакції»).

У разі передозування можна призначити активоване вугілля. Ітраконазол не виводиться шляхом гемодіалізу і не має специфічного антидоту.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці за температури не вище ніж 25º С.

• Державний реєстр лікарських засобів України – Ітрунгар
• Єдиний довідник ліків в Україні – Ітрунгар
• PubMed, The use of fluconazole and itraconazole in the treatment of Candida albicans infections: a review