Діорен - інструкція, склад, спосіб застосування

Ліки випускаються у двох формах:

• таблетки Діорен з вмістом торасеміду 5 мг або 10 мг;
• розчин для ін'єкцій Діорен – 1 ампула (4 мл) містить 20 мг торасеміду.

Виробник – НПЦ Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод (Україна).

Інструкція до препаратів серії Діорен повідомляє, що активний компонент торасемід впливає на певну ділянку ниркових канальців, збільшуючи виведення натрію, хлору і води. Це призводить до м'якого, але вираженого сечогінного ефекту і зниження навантаження на серце.

Препарат також зменшує тиск у судинах легенів і полегшує роботу міокарда, що робить його важливим засобом при серцевій недостатності.

Діорен таблетки застосовуються при:

• есенціальної артеріальної гіпертензії (первинної гіпертонії);
• набряках і випотах, пов'язаних із серцевою недостатністю;
• профілактиці рецидивів набряків при хронічних захворюваннях серця.

Діорен розчин для ін'єкцій діє швидше, ніж таблетки, тому його використовують при:

• гострих і хронічних набряках і випотах при серцевій недостатності, коли необхідна швидка дія;
• гострому набряку легенів, викликаному гострою серцевою недостатністю;
• ситуаціях, коли пацієнт не може приймати препарат внутрішньо.

Офіційна інструкція вказує, що препарат у будь-якій формі призначається тільки дорослим пацієнтам (віком від 18 років).

Режим дозування залежить від діагнозу.

Діорен таблетки

Таблетки приймають вранці, запиваючи водою, незалежно від їжі.

При гіпертонії: початкова доза – 2,5 мг на добу (½ таблетки по 5 мг).

При необхідності дозу збільшують до 5 мг (1 таблетка) на добу. Ефект розвивається поступово, протягом 1–3 тижнів.

При набряках: стартова доза – 5 мг на добу, при необхідності – 10–20 мг.

Діорен ін'єкційний розчин

Важливо! Ін'єкції проводять тільки внутрішньовенно, повільно, максимум до 7 днів поспіль, потім переходять на прийом таблеток.

При хронічній серцевій недостатності: застосовується зазвичай по 2 мл (10 мг торасеміду) 1 раз на добу. При недостатньому ефекті дозу можна збільшити до 4 мл (20 мг).

При гострому набряку легенів вводять 4 мл (20 мг) в/в повільно.

Повторне введення можливе через 30 хвилин, але не більше 20 мл (100 мг торасеміду) на добу.

Загальні для обох форм (розчин і таблетки Діорен):

• вік до 18 років (безпека не встановлена);
• період грудного вигодовування (ГВ). Важливо! При вагітності препарат може застосовуватися тільки за суворими показаннями, в найменших ефективних дозах і коротким курсом;
• підвищена чутливість до торасеміду, похідних сульфонілсечовини або допоміжних речовин;
• анурія (відсутність сечі);
• печінкова кома або прекома;
• гіповолемія (стан, при якому об'єм циркулюючої крові в організмі знижується через втрату рідини або крові);
• гіпонатріємія, гіпокаліємія (дефіцит натрію / калію);
• артеріальна гіпотензія (низький тиск);
• гострі порушення сечовипускання (наприклад, при гіпертрофії простати).

Додаткові протипоказання окремо для таблеток та ін'єкційного розчину Діорен містяться в офіційних інструкціях до цих препаратів.

Загальні рекомендації

На початку лікування торасемідом можливе зниження тиску, запаморочення, слабкість – особливо у літніх пацієнтів.

Необхідно регулярно контролювати електроліти крові (калій, натрій), рівень глюкози, сечової кислоти, креатиніну і ліпідів.

При тривалому лікуванні торасемідом можливі порушення водно-електролітного балансу (зневоднення, алкалоз).

Діорен таблетки

Пацієнтам з діабетом необхідний ретельний контроль цукру в крові, оскільки торасемід може підвищувати рівень глюкози.

У пацієнтів з подагрою можливе збільшення рівня сечової кислоти.

При тривалому прийомі потрібно контролювати масу тіла і тиск.

Важливо! Заборонено застосовувати торасемід (Діорен) як засіб для зниження маси тіла або «допінг» – це може бути вкрай небезпечно.

До складу таблеток входить лактоза, тому вони протипоказані при непереносимості галактози і лактазній недостатності.

Діорен розчин для ін'єкцій

Дозволяється вводити тільки прозорий розчин, виключно внутрішньовенно, не змішуючи з іншими препаратами.

Препарат не містить натрію, підходить пацієнтам на безсольовій дієті.

Важливо! При внутрішньовенному введенні можливі реакції гіперчутливості, аж до анафілаксії. Введення повинно відбуватися в умовах стаціонару.

Після стабілізації стану рекомендується якомога швидше перейти на таблетки.

Вагітність і ГВ

При вагітності застосування можливе тільки за життєвими показаннями і під суворим медичним контролем (можливий ризик зниження кровопостачання плаценти).

При грудному вигодовуванні (ГВ) препарат протипоказаний, оскільки торасемід може проникати в молоко. У разі необхідності лікування матері грудне вигодовування слід припинити.

Найчастіше повідомлялося про:

• гіповолемії (стан, при якому об'єм циркулюючої крові в організмі знижується через втрату рідини або крові);
• гіпонатріємії, гіпокаліємії (дефіцит натрію / калію);
• головних болях, запамороченні, слабкості;
• нудоті, діареї, болях у животі, запорі;
• артеріальній гіпотензії (надмірне зниження тиску), прискореному серцебитті;
• судомах, особливо на початку лікування;
• підвищенні рівня печінкових ферментів (γ-ГТ);
• алергічних реакціях, таких як висип, свербіж, фотосенсибілізація (підвищена чутливість шкіри до ультрафіолету).

Рідко можливі аритмії, панкреатит, тромбоемболія, гематологічні зміни (зниження тромбоцитів, еритроцитів, лейкоцитів).

При розвитку будь-яких незвичайних / дискомфортних симптомів слід негайно звернутися до лікаря.

Таблетки приймають незалежно від їжі, запиваючи водою.

Лікарські взаємодії торасеміду:

• він підсилює дію антигіпертензивних препаратів («від тиску») – можлива виражена гіпотензія;
• при одночасному прийомі торасеміду з інгібіторами АПФ можливий різкий спад тиску, особливо на початку лікування;
• також торасемід підсилює дію теофіліну, курареподібних міорелаксантів;
• підвищує токсичність аміноглікозидів, цефалоспоринів, цитостатиків платини (ризик нефро- та ототоксичності – токсичності для нирок та органу слуху);
• знижує ефект протидіабетичних засобів, що вкрай важливо враховувати при діабеті;
• НПЗЗ (наприклад, ібупрофен, індометацин) послаблюють діуретичну та гіпотензивну дію торасеміду;
• спільний прийом з препаратами літію може призвести до токсичних ефектів літію;
• з глюко- та мінералокортикоїдами, а також проносними засобами підвищується ризик втрати калію (гіпокаліємії);
• саліцилати у високих дозах (наприклад, ацетилсаліцилова кислота в дозі понад 3 г) можуть посилювати токсичний вплив на ЦНС.

Передозування торасеміду, як і інших синтетичних діуретиків, є вкрай небезпечним. Його симптоми – надмірний діурез, зневоднення, сплутаність свідомості, падіння тиску, аритмія, судоми.

Необхідне негайне скасування препарату; поповнення рідини та електролітів (калій, натрій); симптоматична терапія.

Важливо! Торасемід не виводиться гемодіалізом.

Препарати серії Діорен зберігають при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці.

Розчин можна використовувати тільки прозорий, без осаду.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• PubMed, Torasemide. Огляд його фармакологічних властивостей та терапевтичного потенціалу
• ScienceDirect, Торасемід. Нові стратегії запобігання серцево-судинному ризику при хронічній хворобі нирок
• Kidney360, Торсемід є більш відповідним пероральним петльовим діуретиком для пацієнтів із серцевою недостатністю: PRO