Моксин - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України Моксин представлений у формі таблеток по 400 мг моксифлоксацину.

Виробник - фармацевтична компанія Bafna (Індія).

Важливо! Станом на березень 2025 р. Моксин у формі розчину для ін'єкцій в українських аптеках відсутній.

Моксин застосовується для лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами у дорослих пацієнтів.

Важливо: Моксифлоксацин призначається тільки тоді, коли застосування антибіотиків, які зазвичай рекомендуються для початкового лікування інфекцій, зазначених нижче, недоцільне або коли воно було неефективним. Тобто, моксифлоксацин - це препарат другого ряду вибору.

Ліки можуть застосовуватися у разі:

• гострого бактеріального синуситу, діагностованого з високою ймовірністю;
• загостренні хронічного бронхіту, діагностованому з високою ймовірністю;
• негоспітальної пневмонії, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом;
• запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня (зокрема інфекційних уражень верхнього відділу статевої системи у жінок, включно із сальпінгітами та ендометритами), не асоційованих із тубооваріальним абсцесом або абсцесами органів малого таза.

Важливо: Моксин у таблетках не рекомендується для застосування як монотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня, але їх можна застосовувати в комбінаціях з іншими антибіотиками (наприклад, цефалоспоринами) через зростаючу резистентність моксифлоксацину.

Таблетки Моксин дозволені до застосування тільки дорослим пацієнтам (з 18-річного віку). Рекомендоване дозування для них - по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на день.

Таблетки приймають незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.

Тривалість лікування:

• загострення хронічного бронхіту - 5-10 днів;
• негоспітальної пневмонії - 10 днів;
• гострого бактеріального синуситу - 1 тиждень;
• запальних захворювань органів малого таза помірного та середнього ступеня - 2 тижні.

Доза не коригується для пацієнтів:

• літнього віку;
• з низькою масою тіла
• із порушенням функції печінки;
• при нирковій недостатності помірного та середнього ступеня тяжкості (у тому числі з кліренсом креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2);
• які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Моксин (моксифлоксацин) не призначають у віці до 18 років, а також у разі:

• відомої гіперчутливості до моксифлоксацину або інших хінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин у складі таблеток;
• вагітності та грудного вигодовування (ГВ);
• захворюваннях сухожиль, пов'язаних із застосуванням хінолонів, в анамнезі;
• порушенні функції печінки (клас C за класифікацією Чайлда - П'ю) і при підвищеному рівні трансаміназ (у 5 разів вище верхньої межі норми).

Крім того, препарат протипоказаний при одночасному застосуванні ліків, що подовжують інтервал QT, оскільки моксифлоксацин теж подовжує інтервал QT. Додатково, з міркувань безпеки, Моксин протипоказаний при:

• вродженому або діагностованому набутому подовженні інтервалу QT;
• порушеннях електролітного балансу, у тому числі при некоригованій гіпокаліємії (низького рівня калію);
• клінічно значущій брадикардії (уповільненні серцевого ритму);
• клінічно значущої серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка;
• симптоматичних аритміях в анамнезі.

Є повідомлення про гіперчутливість та алергічні реакції на фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, після першого застосування. Анафілактичні реакції можуть прогресувати аж до анафілактичного шоку, що загрожує життю, навіть після першого застосування. У таких випадках прийом препарату припиняють і розпочинають відповідну терапію (наприклад, протишокову).

Інтервал QT. Оскільки для жінок характерний триваліший інтервал QT порівняно з чоловіками, жінки можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT, у тому числі до моксифлоксацину. Літні пацієнти можуть бути більш сприйнятливими до асоційованого з моксифлоксацином ефекту на інтервал QT.

Під час лікування моксифлоксацином слід з обережністю застосовувати препарати, які можуть призвести до зниження рівня калію.

Перед початком лікування необхідно зважити користь від застосування моксифлоксацину, особливо при інфекціях легкого ступеня тяжкості.

Якщо під час лікування Моксином виникають симптоми аритмії, необхідно припинити лікування та провести ЕКГ.

При розвитку симптомів дисфункції печінки слід провести аналізи функції печінки.

Можливі бульозні реакції шкіри при застосуванні моксифлоксацину, такі як синдром Стівенса - Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. При виникненні реакцій з боку шкіри та/або слизових оболонок, слід негайно звернутися до лікаря перед тим, як продовжити лікування.

Хінолони можуть спровокувати розвиток судомних нападів. Тому Моксин (моксифлоксацин) слід застосовувати з обережністю при розладах ЦНС, які можуть спричиняти судомні напади або зменшувати поріг виникнення таких нападів. У разі появи судом слід припинити прийом моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

Моксифлоксацин не рекомендується для терапії інфекцій, спричинених метицилін-резистентним золотистим стафілококом (МРЗС).

Інші особливості застосування детально представлені в офіційній інструкції до ліків.

Найчастіше побічні реакції на Моксин (моксифлоксацин) проявляються у вигляді:

• подовження інтервалу QT у пацієнтів із гіпокаліємією (низьким калієм);
• нудоти, блювання, болю в животі, діареї;
• підвищення рівня трансаміназ (печінкові проби);
• зміни смакових відчуттів;
• запаморочення, головного болю;
• розвитку суперінфекції, яка виникає внаслідок бактеріальної або грибкової резистентності (стійкості) - наприклад, у вигляді орального або вагінального кандидозу (молочниці).

Побічні ефекти, що можуть розвиватися нечасто, рідко і в поодиноких випадках, перераховані в офіційній інструкції.

Таблетки приймають незалежно від їжі, в один і той самий час доби.

Щоб уникнути ризику розвитку шлуночкових аритмій, у тому числі «піруетної» шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), протипоказане застосування моксифлоксацину в комбінації з:

• антиаритмічними препаратами класу IА - наприклад, із хінідином, гідрохінідином, дизопірамідом;
• антиаритмічними препаратами класу ІІІ - наприклад, з аміодароном, соталолом, дофетилідом, ібутилідом;
• антипсихотичними препаратами - фенотіазинами, пімозидом, сертиндолом, галоперидолом, сультопридом тощо;
• трициклічними антидепресантами;
• деякими протимікробними препаратами - саквінавіром, спарфлоксацином, еритроміцином для внутрішньовенного введення, пентамідином, протималярійними засобами (зокрема, з галофантрином);
• деякими антигістамінними (протиалергічними) засобами - терфенадином, астемізолом, мізоластином;
• деякими іншими ліками - цизапридом, вінкаміном IV, бепридилом, дифеманілом.

З обережністю призначається моксифлоксацин при одночасному прийомі препаратів:

• які можуть знижувати рівень калію - петльових і тіазидних діуретиків, клізм і проносних засобів (у високих дозах), кортикостероїдів, амфотерицину В;
• дія яких пов'язана з клінічно значущою брадикардією (уповільнення серцевого ритму).

Необхідний інтервал близько 6 годин між прийомом моксифлоксацину та препаратів, які містять біваленти або тривалентні катіони (антацидів, які містять магній або алюміній; диданозину в таблетках, сукральфату та засобів, що містять залізо або цинк).

При застосуванні антикоагулянтів у поєднанні з антибіотиками, у тому числі з моксифлоксацином, у разі підвищення антикоагулянтної активності необхідно змінити дозу перорального антикоагулянту.

При одночасному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину в дозі 400 мг перорально системна біодоступність моксифлоксацину знижується більш ніж на 80% через пригнічення його всмоктування. У зв'язку з цим одночасне застосування Моксину та активованого вугілля не рекомендується (окрім випадків передозування).

Інші можливі лікарські взаємодії описані в офіційній інструкції до препарату.

При випадковому передозуванні не рекомендуються жодні специфічні заходи. Необхідно орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичне підтримуюче лікування та ЕКГ-моніторинг через можливість подовження інтервалу QT.

Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400 мг перорально призводить до зменшення системної доступності моксифлоксацину більш ніж на 80%. Тому при пероральному передозуванні застосування активованого вугілля на початковій стадії всмоктування може бути ефективним для запобігання збільшенню системної дії моксифлоксацину.

Таблетки зберігають у захищеному від світла і вологи місці, недоступному для дітей, при температурі до 25 °С.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України

• Pubmed, Time to reconsider moxifloxacin anti-anaerobic activity?
• Drugs.com, Моксифлоксацин (перорально/ін'єкційно)
• Medlineplus, Дефіцит гормону росту - діти

• Health-ua.com, Антибактеріальна терапія негоспітальної пневмонії: фокус на моксифлоксацин