Еналаприл - інструкція, склад, спосіб застосування

Еналаприл випускається у формі таблеток для застосування всередину по 2,5 мг, 5 мг, 10 мг і 20 мг активної речовини (еналаприлу малеату).

Крім того, в аптеках представлені комплексні препарати Еналаприл-Н та Еналаприл-НL, що містять еналаприл (5 мг, 10 мг або 20 мг) і сечогінний засіб гідрохлортіазид (25 мг або 12,5 мг) у різних комбінаціях дозування.

В інструкції із застосування вказано, від чого допомагає Еналаприл.

Основне показання до призначення препарату – лікування артеріальної гіпертензії (підвищеного тиску).

Важливо! Еналаприл призначений для регулярного застосування, а не для швидкого усунення нападів гіпертензії (гіпертонічних кризів).

Також препарат може призначатися у комплексній терапії серцевої недостатності та для профілактики розвитку цього ускладнення у пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка.

Необхідну дозу Еналаприлу підбирає лікар з огляду на конкретний діагноз, рівень артеріального тиску та наявність супутніх захворювань.

При артеріальній гіпертензії Еналаприл приймають 1 раз на добу; починають прийом переважно з 5 мг. За потреби добове дозування можна збільшувати до 20 мг. Коригування дози залежить від досягнутого зниження артеріального тиску.

Максимальна підтримуюча доза – 40 мг на добу.

При серцевій недостатності лікування починають з 2,5 мг еналаприлу. Лікування проводять під наглядом лікаря і за необхідності дозу збільшують до 40 мг на добу (підбір добової дози проводять впродовж 2-4 тижнів). Приймати препарат можна 1-2 рази на день.

Для дітей віком від 6 років лікар підбирає дозування Еналаприлу залежно від маси тіла дитини, стану та індивідуальної реакції на прийом препарату (ступеня зниження артеріального тиску, АТ).

Інструкція рекомендує:

• для дітей з масою тіла 20-50 кг – початкова доза 2,5 мг на добу, максимальна – 20 мг;
• для дітей з масою тіла понад 50 мг – початкова доза 5 мг на добу, максимальна – 40 мг.

Як правильно пити Еналаприл: таблетки необхідно приймати всередину, незалежно від їди. Запивати їх потрібно невеликою кількістю води.

Лікарі рекомендують пити таблетки Еналаприл в один і той самий час.

Еналаприл не призначають дітям до 6 років, а також вагітним і жінкам, які планують вагітність.

В інструкції із застосування Еналаприлу також описані наступні протипоказання:

• гіперчутливість до діючої речовини та/або допоміжних компонентів препарату, а також до інгібіторів АПФ;
• алергічні реакції (ангіоневротичний набряк) на інші інгібітори АПФ в анамнезі;
• спадковий або ідіопатичний набряк Квінке;
• супутнє застосування аліскірену у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок;
• одночасне застосування з комбінованими препаратами сакубітрил / валсартан, оскільки така комбінація підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Інтервал між прийомами цих препаратів має становити щонайменше 36 годин.

У разі розвитку гіпотензії (зниження тиску) пацієнту необхідно прийняти горизонтальне положення. При сильно вираженому зниженні тиску слід звернутися за медичною допомогою. За необхідності у таких випадках можуть вводити фізрозчин. Якщо виникає гіпотензія, прийом еналаприлу не скасовують, а підбирають оптимальну дозу.

Під час лікування еналаприлом пацієнтів з порушенням функції нирок регулярно контролюють рівень калію в крові та креатинін.

У деяких груп пацієнтів під час прийому Еналаприлу може спостерігатися симптоматична гіпотензія, наприклад:

• при гіповолемії (зменшенні об'єму циркулюючої крові) внаслідок прийому діуретиків, при неприборканому блюванні, зневодненні організму;
• у пацієнтів на гемодіалізі;
• при хронічній нирковій та/або серцевій недостатності;
• під час хірургічних операцій, при анестезії.

Лікування таких пацієнтів проводять під наглядом лікаря і за необхідності змінюють дозування Еналаприлу.

З особливою обережністю призначають еналаприл пацієнтам:

• з ІХС та захворюваннями судин мозку – зниження АТ у цих випадках може призвести до інфаркту чи інсульту;
• з ангіоневротичним набряком в анамнезі;
• з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні препарати або інсулін – таким пацієнтам слід ретельно контролювати рівень цукру в крові.

Здебільшого прийом препарату переноситься добре, побічні ефекти Еналаприлу виникають рідко і зазвичай не вимагають скасування лікування. Пацієнтів можуть турбувати:

• головний біль, запаморочення;
• сонливість чи розлади сну, загальна слабкість;
• нудота, діарея;
• кашель, задишка.

Також побічна дія Еналаприлу може проявлятися у вигляді небажаних реакцій:

• підвищена втома, іноді (при застосуванні високих доз) – депресія, неспокій, судоми м'язів, шум у вухах;
• непритомність, тахікардія, біль у ділянці серця; зрідка – припливи крові до обличчя;
• біль у животі, блювання, запор, порушення функції печінки з холестазом, гепатит, панкреатит;
• гіперкаліємія, підвищення в крові концентрації сечовини, креатиніну, білірубіну;
• порушення функції нирок, протеїнурія;
• сухий кашель, бронхоспазм, риніт, синусит, інфільтрати у легенях, інфаркт легені, набряк легень;
• алергічні реакції, що проявляються шкірним висипом, свербежем, ангіоневротичним набряком.

З повним переліком можливих побічних ефектів можна ознайомитися в інструкції із застосування Еналаприлу.

Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату, тому не має значення, як приймати Еналаприл: до їди чи після.

Поєднання з деякими лікарськими препаратами може посилювати зниження артеріального тиску, наприклад: антигіпертензивні засоби інших груп, діуретики, антидепресанти, нейролептики, снодійні, анестетики, вазодилататори.

Прийом НПЗЗ знижує антигіпертензивну дію еналаприлу.

Одночасний прийом еналаприлу та протидіабетичних препаратів / інсуліну може призвести до розвитку гіпоглікемії (патологічного зниження цукру в крові).

Прийом калійзберігаючих діуретиків і препаратів калію у поєднанні з еналаприлом можуть призвести до гіперкаліємії (підвищення рівня калію).