Цинк - інструкція, склад, спосіб застосування

Для підтримки рівня цього макроелемента в організмі існує безліч препаратів із цинком:

• лікарські засоби (Аскоцин, Цинктерал та ін.);
• дієтичні монодобавки (Цинк Активний, Цинфорт, Цинкіт та ін.);
• вітамінно-мінеральні комплекси із вмістом цинку (Доппельгерц Актив від А до цинку, Цинк Комплекс та ін.).

У препаратах використовують різні сполуки цинку: піколінат, оксид, сульфат, глюконат, а також цинку L-аспарагінат (Цинк Активний).

Випускаються моно- та комплексні препарати цинку в таких формах:

• таблетки (“звичайні”, шипучі, жувальні);
• капсули (“звичайні” желатинові, гелеві, рослинні).

Дозування цинку в добавках може бути різним: від 5 мг до 400 мг. Вибір конкретного дозування залежить від рівня дефіциту та хімічної форми цинку.

Основне, для чого приймають цинк, – це поповнення рівня цього мінералу в організмі.

Прийом цинку в лікувальних дозах використовують у складі комплексної терапії неврологічних і психіатричних захворювань (шизофренія, клінічна депресія, епілепсія, хвороба Альцгеймера тощо).

У пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, цукровим діабетом, алкоголізмом, анорексією спостерігається підвищена витрата цинку, тому їм необхідно підтримувати оптимальний рівень макроелемента за допомогою ліків або дієтичних добавок.

Також таблетки, що містять цинк, використовують у лікуванні ряду дерматологічних захворювань: акне, бородавок, псоріазу, вітіліго, шкірного лейшманіозу, хвороби Бехчета, алопеції (облисіння).

Крім того, прийом препаратів цинку сприяє підтримці імунітету.

Щоб правильно приймати цинк, необхідно визначитися з необхідним дозуванням. Добова доза залежить від віку, статі, ваги, кінцевої мети прийому та вмісту макроелемента у раціоні.

Дорослі. Доза цинку для жінок і чоловіків становить 9-12 мг на добу. Потреба у цинку під час вагітності дещо збільшується, оскільки цей макроелемент необхідний для зростання і правильного розвитку плода.

Діти. Рекомендоване добове споживання Zn для дітей залежно від віку:

• діти 0-6 місяців – 2 мг;
• від 7 місяців до 3 років – 3 мг;
• 4-8 років – 5 мг;
• 9-13 років – 8 мг;
• від 14 років – 9-11 мг.

Розрізняють низьке та високе дозування цинку: 5-15 мг вважаються низькою дозою, 25-45 мг – високою. Низька доза показана для профілактики, висока – для усунення дефіциту цинку та лікування захворювань, спричинених його нестачею.

Як приймати цинк, залежить від лікарської форми препарату. Звичайні цинкові таблетки приймають всередину за 1 годину до або через 2 години після їди. Жувальні таблетки розжовують і запивають водою після їди. Шипучі таблетки перед застосуванням розчиняють у склянці води. Також є популярними пастилки з цинком для розсмоктування у роті – їх зазвичай використовують при застуді.

Кратність прийомів на добу залежить від дозування конкретного препарату і потреби в макроелементі. Перед тим, як приймати цинк, обов'язково ознайомтеся з інструкцією із застосування лікарського засобу або описом дієтичної добавки.

Основним протипоказанням до прийому цинку є індивідуальна непереносимість компонентів добавки.

Призначити приймати цинк, особливо вагітним і дітям, може лише лікар й лише після визначення рівня даного мінералу в організмі.

Тривале застосування високих доз цинку може спричинити передозування, симптоми якого описані нижче, у розділах “Побічні ефекти” і “Передозування”. Тому не перевищуйте рекомендовані лікарем дози та тривалість прийому.

Приймати цинк слід після їди, запиваючи достатньою кількістю чистої води.

З особливостями конкретної добавки цинку можна ознайомитися в інструкції, що додається до препарату. Обов'язково вивчіть її перед початком прийому.

Побічні ефекти найчастіше спричинені передозуванням цинку. Воно може бути разовим (гострим) або тривалим (хронічним).

Симптоми надмірного прийому цинку: нудота, блювання, діарея, подразнення порожнини рота, виразки в ротовій порожнині, металевий присмак у роті, підвищення температури, кашель, головний біль і стомлюваність. За тривалого передозування цинк може виводити з організму інші метали, особливо мідь – у цьому разі можливий розвиток дефіциту міді.

Лікування інтоксикації цинком складається зі скасування його прийому та симптоматичної терапії. Специфічного антидоту немає.

Приймати цинк слід після їди, запиваючи достатньою кількістю чистої води.

Під час лікування важливо створити оптимальні умови для засвоєння цинку. Його всмоктуваннюперешкоджають продукти з високим вмістом клітковини, геміцелюлози, кальцію, заліза, міді, фосфору, фолієвої кислоти (вітамін В9), марганцю, кадмію. Танін з чаю та кави утворює на слизовій оболонці верхніх відділів ШКТ непереборну для цинку плівку.

Цинк (Zn) зменшує всмоктування антибіотиків – тетрациклінів, фторхінолонів (офлоксацин, норфлоксацин, ципрофлоксацин).

Тіазидні діуретики (сечогінні засоби) посилюють виведення цинку із сечею, внаслідок чого терапевтична ефективність ліків/дієтичної добавки знижується.

При прийомі всередину у надвисоких дозах цинк може бути токсичним. Смертельна доза становить 27 г. Однак прийом такої дози є малоймовірним, оскільки вже 225-400 мг цинку викликають блювання.

Симптоми передозування цинку розвиваються дуже швидко. Це пекучий біль у роті та горлі, блювання, кров'яниста діарея, зниження артеріального тиску, запаморочення, відсутність сечовипускання, судоми.

У разі виникнення цих симптомів слід негайно звернутися за медичною допомогою.

Цинк слід зберігати в аптечному упакуванні в недоступному для дітей місці за температури до 25° С.

• Довідник MSD, стаття Токсична дія цинку
• E-lactation.com
• PubMed, стаття Zinc: an essential micronutrient